АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4581\2006 Головуючий 1 інстанції Руденко М.А.
Категорія 11 \16 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючий суддя Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило СЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 травня 2006 року за позовом ВАТ „Дніпрогаз" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використаний газ та зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ „Дніпрогаз" про захист прав споживачів ,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2004 року позивач ВАТ „Дніпрогаз" звернувся до суду з позовною заявою і просив стягнути з відповідачей солідарно заборгованість за використаний газ у розмірі 2529 грн. 63 коп. та 51 грн. - сплаченого позивачем при зверненні до суду держмита. В обґрунтування позову було вказано на те , що з 1 серпня 1997 року ВАТ „Дніпрогаз" поставляє газ за адресою АДРЕСА_1 , де мешкають відповідачі. Відповідно до положень ст. 67 ЖК України поставка газу є складовою частиною правовідношень найму житлового приміщення і до 9 грудня 1999 року ці правовідносини виникали без додаткових угод , в зв"язку з чим на абонента ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_1. Свої обов'язки по сплаті за наданий газ абонент виконує не належним чином і в період з 1 серпня 1997 року по 1 лютого 2004 року за ним утворилась заборгованість у сумі 2529 грн. 63 коп. 11 жовтня 2003 року абонент була повідомлена про наявність вище вказаної заборгованості і запрошена для підписання договору про надання послуг по постачанню газу та реструкторізації боргів , але вона не з'явилася . Оскільки у відповідності до положень ст. 64 ЖК України члени сім"ї наймача та інші особи , що постійно мешкають з ним , несуть солідарну відповідальність по забов"язанням наймача , вони повинні приймати участь у сплаті виниклої заборгованості, а тому відповідачем по справі є і ОСОБА_2, який проживає за тією ж адресою.
У липні 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічною позовною заявою і просили стягнути з ВАТ „Дніпрогаз" на відшкодування спричиненої їм , як споживачам моральної шкоди у розмірі 5000 грн. , а у задоволенні позовних вимог ВАТ „Дніпрогаз"- відмовити. Вони вказували на те , що договір на постачання газу заключено не було , а на вимоги по сплаті за газ до січня 2001 року сплинув строк позовної давності . Неправомірними діями відповідача - ВАТ „Днапрогаз" їм спричинено моральну шкоду.
В судовому засіданні позовні вимоги ВАТ „Днапрогаз" уточнив і просив виключити з числа відповідачів ОСОБА_2 , оскільки 10 липня 2002 року з відповідачко. ОСОБА_1 було підписано договір про надання послуг по газифікації та газопостачанню та встановлено газовий лічильник , але заборгованість , яка склалася у добровільному порядку вона не погашає , тому позивач змушений звертатись до суду з даним позовом і просити стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 3711 грн. 74 коп. Оскільки періодично відповідачка проводить сплату за використаний газ , вона визнає фактично вимоги позивача і строк позовної давності не закінчився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги по сплаті за використаний газ не визнавала , вказуючи на те , що не згодна з розрахунком заборгованості, оскільки позивач завищує ціни на використаний газ безпідставно і вважає , що ВАТ „Дніпрогаз" не є належною стороною по справі.
Рішенням Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 травня 2006 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ВАТ „ Дніпрогаз" 2574 грн. 43 коп. в рахунок заборгованості за використаний газ , а також 51 грн. сплаченого позивачем держмита при зверненні до суду.
В апеляційній скарзі відповідач за головним позовом ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду , та просить постановити нове рішення про відмову позивачу у позові у повному обсязі та задоволенні її позовних вимог .
Перевіривши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду слід залишити без змін за наступними підставами.
Так , з матеріалів справи вбачається що, відповідчі за головним позовом проживають за адресою АДРЕСА_1 ( ар. сп. 7) і на абонента ОСОБА_1 відкрито особистий рахунок НОМЕР_1 ( ар. сп.4), якому ВАТ „Дніпрогаз" безперебійно подає споживачам природний газ , що входить до його прямих обов'язків згідно статуту (ар. сп. 8-17). Вище вказана квартира є приватизованою і володіють нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ар. сп. 73).
З серпня 1997 року відповідачі проводили оплату використаного природного газу не в повному обсязі і на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідачем складала 3711 грн. 74 коп. ( ар. сп. 171).
При викладених обставинах суд обґрунтовано постановив рішення , яким частково задовольнив вимоги позивача і вказав на те , що виходячи із положень діючого законодавства , слід виходити із загального строку позовної давності, який є обов'язковим для застосування судом і становить три роки та стягнув з відповідачки грошову суму згідно до розрахунків позивача за мінусом сум виплачених відповідачем , відповідно наданих платіжних документів та виключивши з суми борг , який мав місце до лютого 2002 року , і стягнув з відповідачки 2574 грн.43 коп. на користь позивача.
Доводи позивача про необхідність стягнення з відповідачів усієї суми заборгованості та відповідача про не обґрунтоване стягнення з нього частки суми боргу зводяться до переоцінки доказів , аналізуванню діючого законодавства та не згоді з висновками суду , який має виключне право оцінки цих доказів.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру тарифів , неправильну перереєстрацію позивача, безпідставність підписання договору на поставку природнього газу до квартири відповідачей знаходиться за межами позовних вимог .
Доводи відповідачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на необхідність визнання договору , підписаного нею з ВАТ „Дніпроргаз" не дійсним , як позовні вимоги нею не заявлялися і не були предметом розгляду в судовому засіданні.
Виходячи з викладеного , колегія судді вважає , що для скасування рішення суду підстав не встановлено , оскільки суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства та в відповідності до матеріалів справи.
Керуючись ст..ст. 303,307,308,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів,-
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .