Справа:22-7141/07                                   Головуючий у 1 інстанції: ГанечкоО.М.

Доповідач: Жайворонок Т.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"04"   жовтня 2007 року                                                                                       м.  Київ.

Колегія    судців    судової    палати    в    цивільних    справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого: Жайворонок Т.Є.,

суддів: Лапчевської О.Ф.,  Кухарської Т.Г.,

при секретарі: Погасі О.А.,

з участю

позивачки : ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 07 червня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком",  3-я особа ОСОБА_3,  про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є.,  пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів -

встановила :

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 07 червня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Укртелеком" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 вказує,  що при звільненні з роботи 30 січня 1997 року за скороченням штату не враховано,  що вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками,  має 26 років безперервного стажу,  а на час звільнення була єдиним членом сім'ї з самостійним заробітком.  При звільненні пропонували менш кваліфіковану посаду. Просить рішення скасувати,  ухвалити нове,  яким позов задовольнити.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено,  що позивачка з 14.09.1970 року працювала у ВАТ „Укртелеком" на посаді телефоністки 1-го класу. 30.01.1997 року її було звільнено з роботи за п.1  ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга не підлягає до задоволення  .

За правилами статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про поновлення на роботі в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску цього строку з поважних причин суд може його поновити ( ст. 234 цього Кодексу).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1,  суд виходив з того,  що позивачка без поважних на то причин пропустила місячний строк на звернення до суду за захистом своїх прав.

Судом вірно встановлено,  що з часу звільнення ОСОБА_1 30.01.1997 року і до звернення з позовом про поновлення на роботі 23.03.2007 року пройшло більше 10 років.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказує причини пропуску строку на звернення до суду,  а суду апеляційної інстанції вона пояснила,  що неодноразово зверталася до відповідача з заявами про своє поновлення.

Враховуючи,  що не встановлені поважні причини пропуску строку,  суд вірно відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись  ст.  ст. 305,  306,  311, 312 ЦПК України,  колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1      відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 07 червня 2007 року      поданій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.