АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-3868\2006 Головуючий 1 інстанції Католікян М.О.
Категорія 43 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Лаченкової О.В., Михайлівської С.Ю..
при секретарі Грищенко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „ЛСД і К" , фізичної особи суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , третя особа -ОСОБА_3 про захист прав споживача , відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИЛА: У червні 2003 року позивач звернувся до суду з позовною заявою і просив постановити рішення , яким стягнути на його користь з відповідача ПП „ЛСД і К" матеріальну шкоду у розмірі 5560 грн. 65 коп. Згодом по справі була залучена у якості відповідача і ОСОБА_1., до якої в судовому засіданні спрямував свої вимоги позивач. В обгрунтування позову він вказував на те , що 2 вересня 2002 року він поставив на автостоянку відповідача , розташовану по АДРЕСА_1 автомобіль марки „Skoda Fabia" держзнак НОМЕР_1, яким він керував за довіреністю і , який належить його дружині ОСОБА_3. В нічний час цей автомобіль було пошкоджено , про що позивач дізнався наступного дня. Оскільки відповідачі в добровільному порядку на бажають вирішити виниклий спір , він змушений звертатись з позовом до суду і просить стягнути на свою користь 5368 ,65 грн. відшкодування матеріальної шкоди , 192 грн. відшкодування вартості проведеного дослідження , 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач і третя особа підтримували позовні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити.
Представник відповідача - ПП „ „ЛСД і К" позовні вимоги не визнавав , вказуючи на те , що 1 січня 2001 року між відповідачами по справі було укладено договір оренди , за яким ПП „ЛСД і К" передавало , а фізична особа - суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. прийняла в оренду строком до 31 грудня 2003 року автостоянку , розташовану по АДРЕСА_2 , а тому належним відповідачем по справі є саме вона.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені частково , на його користь стягнуто з ОСОБА_1. на відшкодування матеріальної шкоди 5659 грн. 14 коп. , на відшкодування моральної шкоди - 500 грн., витрати на проведення експертизи -300 грн , а всього 6459 грн. 14 коп., а в решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду і просила постановити рішення , яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. В судовому засіданні уточнила свою позицію і просила скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції
Вислухавши учасників процесу, що з"явилися до судового засідання ,перевіривши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2. керуючи 2 вересня 2002 року автомобілем марки „Skoda Fabia" держзнак НОМЕР_1, 2002 року випуску, за довіреністю від власника ОСОБА_3. (т. 1 ар. сп. 4,30,31), поставив його на автостоянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи 19 вересня 2000 року між Дніпропетровською міською радою та ПП „ЛСД і К" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1446 від 15 червня 2000 року було укладено договір оренди земельної ділянки , за яким орендарю ПП „ЛСД і К" у тимчасове користування була передана земельна ділянка площею 0,0817 га , розташована на АДРЕСА_2 (т. 1 ар. сп.98-107).
Однак , 1 січня 2001 року між ПП „ЛСД і К" та ОСОБА_1, яка діяла як фізична особа - суб"єкт підприємницької діяльності, було укладено договір оренди , згідно якого остання прийняла в оренду з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2003 року автостоянки , у тому числі і розташовану по АДРЕСА_2 (т. 1 ар. сп . 33).
При вище викладених обставинах суд дійшов правильного висновку про те , що у відповідності до положень ст.ст. 413 ,416,419 ЦК України ( в редакції 1963 року , що діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами) матеріальна шкода , яка була спричинена позивачу і третій особі підлягає відшкодуванню у розмірі , визначеному у висновках судового експерта-автотоварознавця ( т. 1 ар. сп. 157-165) від 25 лютого 2005 року , тобто у розмірі 4869 грн. 14 коп.
У відповідності до положень ст.. 24 закону України „ Про захист прав споживачів" та положень ст. 440-1 ЦК України , керуючись вимогами про розумність та виваженість розмірів відшкодування моральної шкоди , суд частково задовольнив позовні вимоги в даній частині.
Згідно до положень ст. 60 ЩІК України кожна сторона по справі забов"зана довести ті обставини , на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень і надати суду докази про це.
Тому вважати доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про не доведеність обставин спричинення шкоди майну позивача та третьої особи , а також про не дійсність договору оренди , заключному між відповідачами по справі, вважати поважними та достатніми для скасування рішення колегія суддів не має можливості.
Виходячі з вище наведеного , керуючись ст.ст. 303,307,308, 314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .
Судді І.О.Петренко