УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22 -4417 /2006 рік                                        Головуючий в 1 -й інстанції  Присяжна Ж.І.

Категорія 2                                                              Доповідач -  ОсіянО.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року.                                                                  м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого   судді - Костюченко Н.Є.,

суддів                             - Басуєвої Т.А., Осіяна О.М.,

при секретарі                 - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 10 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,3-я особа ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -

встановила: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 10 квітня 2006 року, яким її позов задоволено частково та стягнуто солідарно із відповідачок на її користь 250 гривень на відшкодування моральної шкоди, та судових витрат 59,51 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, позивачка посилається на те, що суд порушив норми матеріального права, оскільки право власності захищається законом, а суд не задовольнив її вимоги про витребування майна чим позбавив її права на це майно. Також суд не врахував в повному обсязі всі обставини у справі, а саме те, що вона наймаючи квартиру у відповідачів повністю розрахувалася за проживання, а відповідачі їй не повернули всіх речей, що підтверджено належними доказами, в тому числі і визнанням відповідачки ОСОБА_3 про те, що вона згодна повернути фотоапарат, а також вказала що вона викинула лікарські препарати, лаки, лосьйон, гель. Тому позивачка просить постановити нове рішення про задоволення її позову.

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга є необгрунтованною і не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановлюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що восени 2003 року із дозволу відповідачів позивачка поселилась в належній їм квартирі АДРЕСА_1, та привезла в квартиру свої особисті речі та речі побутового призначення.

Оскільки грошові зобов'язання між сторонами не виконувались належним чином, то відповідачі в березні 2004 року відмовили позивачці в подальшому проживанні, але залишили при цьому у себе частину належних їй речей. 28 лютого 2005   року  відповідачі  повернули  позивачці  речі,   про  що  було   складено  акт.

Встановивши ці обставини, суд із посиланням на ст.387 ЦК України про право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння, обґрунтовано вказав , на факт утримання відповідачами майна позивачки на момент її звернення до суду. А тому, застосувавши вимоги ст..ст..23,1167 ЦК України, суд вказав на наявність спричинення моральної шкоди позивачці, та із урахуванням обставин у справі стягнув на її користь 250 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.

Не можуть бути враховані як підстави для скасування рішення суду першої інстанції посилання позивачки на те що, суд не в повному обсязі дослідив обставини у справі, оскільки суд вказав, що позивачкою не було надано належних доказів про те, що все майно, відносно якого вона заявила позовні вимоги збереглося в натурі і знаходиться в фактичному володінні відповідачів. Пояснення відповідачки про те, що вона викинула лікарські препарати та предмети особистої гігієни позивачки у зв'язку із їх непридатністю для використання, не можуть бути підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки доказів про стан, цінність та придатність цих речей для користування позивачка суду не надала.

В матеріалах справи відсутні достовірні та належні докази щодо утримання відповідачами іншого майна, належного позивачці.

Оскільки обов'язок доказування позовних вимог покладено на позивача, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні іншої частини позову.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини у справі, дав належну оцінку доказам, та постановив законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 10 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.

Судді: О.М.Осіян