Справа №2-1512/12

Категорія 18

2/295/774/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Лєдньова Д.М.

секретаря Зубрицької Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції, Управління Держкомзему у м. Житомирі про визнання попереднього договору, договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу та стягненя моральної шкоди, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про переведення прав покупця,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом, в якому зазначив, що 01.11.2011 року вони з ОСОБА_2 уклали договір про наміри, за умовами якого сторони в майбутньому до 31.12.2011 року зобов»язались укласти договір купівлі-продажу, де ОСОБА_1 мав виступити продавцем, а ОСОБА_2 покупцем ? частини жилого будинку АДРЕСА_3. Сторони визначили вартість майна в 72 000,00 грн. Позивач також зазначає, що в подальшому було укладено договори дарування від 11.11.2011 року, згідно яких він як власник відповідного нерухомого майна подарував, а відповідач ОСОБА_2 прийняв у власність ? частини жилого будинку АДРЕСА_3, житловою площею 90,2 кв.м. та загальною площею 136,0 кв.м., із належними до будинку сараєм «Б», погрібом «Прб 1», гаражем «Г». уборною «У», огорожею 1, а також земельну ділянку площею 0,05 га, яка знаходиться по АДРЕСА_3. Укладення зазначених договорів на думку позивача відбулось із порушенням вимог законодавства, які визначають чинність правочину. Зокрема позивач зауважив, що укладені договори не відповідають його внутрішнй волі як вчинені внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення. З урахуванням укладеного договору про наміри мав вчинитись саме договір купівлі-продажу, водночас внаслідок допущеною помилки відбулось укладення договорів дарування. В подальшому позивачем подано уточнення, за змістом яких підставою визнання договору недійсним просив вважати обман з боку іншої сторони.

Вказуючи на дані обставини, позивач просить визнати недійсним договір про наміри від 01.11.2011 року, укладений з ОСОБА_2, згідно якого сторони зобов»язуються в майбутньому до 31.12.2011 року укласти договір купівлі-продажу ? частини жилого будинку АДРЕСА_3 за 72 000,00 грн.; визнати недійсним договір дарування частини жилого будинку від 11.11.2011 року, укладений між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_2 - обдарований; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 11.11.2011 року, укладений між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_2 - обдарований; скасувати записи у державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2; відновити право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом, в якому зазначив, що укладені договори дарування мають ознаки удаваних правочинів. За домовленістю сторін договору ОСОБА_2 як набувач майна передав ОСОБА_1 - відчужував, грошові кошти в сумі 4000.00 - грн. як завдаток, 159 000,00 грн. та додатково 25 000,00 грн. (були використані при купівлі іншого будинку), - за отримане нерухоме майно. Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_2 просить визнати договір дарування ? частини житлового будинку АДРЕСА_3, укладений 11.11.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, договором купівлі-продажу, визнати договір дарування земельної ділянки, укладений 11.11.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розміром 0,05 га. по АДРЕСА_3, договором купівлі-продажу, стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., відшкодувати судові витрати.

Третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_4 звернувся з позовом, де зазначив, що є співвласником будинку АДРЕСА_3. При оформленні договорів дарування його учасники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2. фактично вчинили договори купівлі-продажу. Відтак допустили порушення вимог ст. 362 ЦК України, у відповідності до якої у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Позивач просить визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, перевести права покупця за договором про наміри від 01.11.2011 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, представник КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, представник Управління Держкомзему у м. Житомирі в судове засідання не з"явились, про час розгляду справи повідомлялись належнм чином.

Під час розгляду справи з урахуванням заявленої вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав та відновлення права ОСОБА_1 на підставі положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до участі в справі залучено третю особу - Реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції як уповноважений орган державної реєстрації прав.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5, первісний позов підтримав, просив також задовольнити позов третьо особи із самостійними вимогами, вважаючи його обґрунтованим, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6, висловила таку ж думку.

Відповідач ОСОБА_2 первісний позов, позов третьої особи, не визнав, просив задовольнити його позов до ОСОБА_1

Представник відповідача підтримав довірителя.

Представник третьої особи із самостійними вимогами підтримав первісний позов та власний позов, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

01.11.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. укладено договір про наміри (попередній договір), за умовами якого сторони зобов»язались в майбутньому до 31.12.2011 року укласти договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 буде продавцем, а ОСОБА_2 - покупцем нерухомого майна: 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_3. Сторони визначили вартість об»єкта нерухомого майна в 72000,00 грн. За положеннями договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 4000.00 грн. для підготовки документів, необхідних для укладення договору.

11.11.2011 року між сторонами оформлено договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність - подарував, а ОСОБА_2 прийняв у власність ? частини жилого будинку АДРЕСА_3.

11.11.2011 року між сторонами оформлено договір дарування земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність - подарував, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,05 га., яка знаходиться в АДРЕСА_3

Суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Як роз»яснив Верховний Суд України у «Практиці розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зауваження позивача про наявність обману з боку іншої сторони. Суд акцентує увагу, що в судовому засіданні представник позивача висловлювала незгоду з фактом передачі коштів за подароване майно та розміром грошової суми, яка б мала бути передана дарувальнику. Дане спростовує твердження про наявність умислу в діях іншої сторони, а саме як замовчування або приховування істотних обставин за договором дарування, та вказує на удавану природу укладених правочинів. Крім того, представниками позивача підтримувався позов третьої особи з самостійними вимогами про переведення прав покупця, що з урахуванням підстав заявлених вимог за таким позовом, також підтверджує відсутність обману з боку іншої сторони правочину.

Вимоги за зустрічним позовом про визнання договору дарування іншим договором, а саме купівлі-продажу, не підлягають до задоволення, оскільки є такими, що не передбачені як спосіб захисту цивільних прав в окремому вигляді. У відповідності до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Як вбачається з положень зазначеною норми саме по собі визнання договору удаваним, або, як заявлено за вимогами - визнання договору іншим, не може бути самостійним видом захисту невизнаних або оспорюваних прав. При встановленні удаваності суд врегульовує спір між сторонами з урахуванням з»ясованих обставин та в залежності від заявлених вимог (зобов»язання до вчинення дій, стягнення не отриманого, інше) вирішує спір. При цьому для врегулювання такого спору є необхідність встановлення всіх істотних умов насправді вчиненого договору з метою визначення його правової природи, сфери дії, цілеспрямованості внутрішньої волі осіб при його вчиненні. Як роз»яснив Верховний Суд України Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними обставинами договору купівлі-продажу є майно, що відчужується, вартість такого майна. Саме з урахуванням встановлених дійсних істотних умов вчиненого договору є можливість для врегулювання спірних правовідносин шляхом наділення відповідних учасників притаманними відповідному виду договору правами та обов»язками.

В судовому засіданні досліджено розписку від 09.12.2011 року, за змістом якої вбачається отримання ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 159 000,00 грн. в якості платежу за передану частини жилого будинку; розписку від 07.11.2011 року, згідно якої ОСОБА_1 висловив намір здійснити міну частини жилого будинку АДРЕСА_3.

У відповідності до ст. 10 ЦПК Украни кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приймаючи до уваги, що між сторонами оформлено два договори дарування, саме на пред»являючи відповідні вимоги сторону покладено обов»язок доведення справжнього волевиявлення учасників під час укладення правочинів, із висвітленням намірів щодо кожного з двох договорів. Позивачем за зустрічним позовом не доведено, та не роз»яснено у судовому засіданні, якою визначено вартість окремо жилого будинку АДРЕСА_3, а також земельної ділянки.

Не підлягають також вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди, сскільки вказані вимоги не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

З приводу вирішення позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 суд зауважує наступне.

Згідно ст. 232 ЦК України, на яку посилається позивач при пред»явленні вимог про визнання договорів даруваннн недійсними, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Позивачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують дійсну домовленість вказаних учасників при укладенні правочинів. Крім того, суд звертає увагу, що зазначена вимога за змістом не узгоджується та є суперечливою з іншою, зокрема щодо переведення прав покупця, де вимогами Закону не передбачається визнання договору недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Згідно ч. 4 ст. 362 ЦК україни у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Вказаною правовою нормою передбачене право суду перевести права саме покупця в разі вчинення договору купівлі-продажу. Вимоги про переведення прав сторони в договорі про наміри (попередньому договорі) не відповідає вищенаведеним положенням Закону.

Відтак, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції, Управління Держкомзему у м. Житомирі про визнання попереднього договору, договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації права власності.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, стягнення моральної шкоди.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про переведення прав покупця.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.М.Лєдньов

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

18.02.2013 року Справа № 2-1512/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 18.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира Д. М. Лєдньов

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

18.02.2013 року Справа № 2-1512/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 18.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира Д. М. Лєдньов

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

18.02.2013 року Справа № 2-1512/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 18.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира Д. М. Лєдньов