АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц-796/700/13 Головуючий в суді 1 інстанції - ВолошинВ.О.
Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и л а :
у вересні 2011 року ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки: чотирьохкімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить останній на праві власності, шляхом її продажу на прилюдних торгах, посилаючись на те, що позичальники ТОВ «Елітком» та ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконують, щомісячні платежі за кредитними договорами в термін, встановлений умовами цього договору, не здійснюють. Станом на 15.02.2011 року сума заборгованості за кредитним договором складає 4 958 119,19 грн.
Боржникам та майновому поручителю ОСОБА_2 було направлено повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з моменту отримання вимоги та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте дана вимога боржниками не виконана.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2012 року позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № 622/111-1 від 23.04.2008 року: чотирьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 958 119, 19 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги, що банком не надано первинних документів, що підтверджують факт та розмір видачі кредитних коштів третім особам. Не взято до уваги те, що експертиза, призначена ухвалою суду з метою визначення дійсного розміру боргу нею не була оплачена через відсутність повідомлення про вартість такої експертизи. Судом також не враховано, що рішенням господарського суду м. Києва від 20.02.2012 року у справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Елітком», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості було встановлено, що заборгованість за кредитним договором складає 1 337 493, 17 грн., а не 4 958 119, 19 грн.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає за можливе слухання справи у їх відсутності за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 622, за яким банк відкрив позичальникам кредитну лінію, що відновлюється із загальним лімітом заборгованості за кредитною лінією 450 000 доларів США, строком до 22.04.2015 року з процентною ставкою 14 % річних.
На виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 15.02.2011 року сума заборгованості позичальників за кредитним договором складає 4 958 119,19 грн.
07.09.2010 року позичальникам та майновому поручителю було направлено вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення боргу. Така вимога отримана відповідачем 17.09.2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позичальники не виконали зобов'язання за кредитним договором, а іпотекодавцем отримана вимога про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боргових зобов`язань за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Оскільки позичальники не виконують умови кредитного договору про щомісячне погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що банк має право не лише на стягнення заборгованості, а і на дострокове стягнення всієї суми кредиту.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Розрахунок заборгованості, який наданий банком відповідачем не спростований.
Ухвалою суду від 26.03.2012 року за клопотанням представника відповідачки було призначено судову економічну експертизу для з`ясування питання розміру заборгованості за кредитним договором. Оплату вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_2
Ухвалою суду 18.07.2012 року відновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що експертиза оплачена не була.
Згідно з ч. 2 ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. У разі неоплати судової експертизи у встановлдений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
З листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.07.2012 року вбачається, що на адресу платника було направлено рахунок для вирішення питання оплати вартості робіт, проте такий рахунок оплачено не було.
За таких обставин посилання апелянта на те, що вона не була повідомлена про розмір оплати та рахунок, на який необхідно внести кошти не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції правильно прийняв рішення на підставі тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Оспорюючи розмір заборгованості позивач будь-яких розрахунків, які на її думку, є правильними не надала, доказів погашення заборгованості, яка включена до розрахунку також не надано. Боржники, які є третіми особами у справі наявність боргу та його розмір не оспорювали і будь-яких доказів сплати сум, які включені до боргових зобов`язань не надавали.
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи не заявлялося, будь-яких висновків спеціалістів з питання правильності розрахунку заборгованосі також надано не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням господарського суду встановлено інший розмір заборгованості не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з оглянутої у судовому засіданні копії цього рішення вбачається, що господарським судом розглянуто спір лише щодо стягнення боргу з одного позичальника - ТОВ «Елітком». Належним чином завіреної копії рішення не було надано ні до суду першої інстанції, ні при розгляді справи у апеляціній інстанції та про будь-які поважні причини ненадання таких доказів апелянт не вказує. При цьому представник апелянта зазначив, що рішення боржником не виконане.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не можу бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді