УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2006р.                                                 м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого:                 Кукурудза Б.І.

суддів:                              Бойчука І.В., Горблянського Я.Д.

секретаря:                      Пилипчук Н.Б.

з участю апелянтки:     ОСОБА_1

адвоката:                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2006 року,-

встановила:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири та про надання її у володіння та користування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що спірна квартира належить йому та відповідачці на праві спільної сумісної власності. Однак, незважаючи на це ОСОБА_1 не визнає його право власності на квартиру і чинить перешкодити у користуванні нею.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано за ним право власності на 1/2 частку квартири в АДРЕСА_1 та скасовано реєстрацію даної квартири за ОСОБА_1 в цілому, яка зареєстрована в Івано-Франківському ОБТІ.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому прийшов до неправильного висновку.

Просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача , пояснення сторін, перевіривши матеріали справи , колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав .

Справа № 22-ц-1377/2006р.                    Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.

Категорія   41                                             Доповідач Кукурудз Б.І.

Судом встановлено, що спірна квартира придбана сторонами під час перебування в шлюбі.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Зі змісту зазначеної статті слідує, що співвласники даного права власності мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном, а також те, що якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім"я одного із подружжя не спростовує презумції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Посилання апелянтки, що спірна квартира є її власністю, оскільки зареєстрована в Івано-Франківському ОБТІ за нею на підставі договору дарування спростовується рішенням Калуського міськрайонного суду від 17.05.2006 року (а.с. 13,14), яким зазначений договір дарування визнаний договором купівлі-продажу, а її твердження, що оскаржуваним рішенням порушено вимоги ст.70 Сімейного кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки питання поділу спірного майна не було предметом судового розгляду.

Інші посилання апелянтки в скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його обгрунтованості та законності.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з часу проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.