АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-770-2006 р. Категорія: ст. 122 ч. 1 КК України
Головуючий у 1-й інстанції: Галагуза ВВ., Доповідач апел.інст.:Тимошевський В.Д.,
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Фаріонової О.М., Тимошевського В.П.,
за участю прокурора Земляного В.М
17 жовтня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2006 року, яким:
ОСОБА_1,уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, поляк, громадянин України,з базовою вищою освітою, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий АДРЕСА_1, не судимий:
-засуджений за ч.І ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк один рік.
На підставі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_1 обов'язки:- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально- виконавчої системи; -повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 1 травня 2004 року біля 11 годин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, приїхав по місцю проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_2, де між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почалася обопільна сварка. В ході сварки ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 яка стояла в спальній кімнаті умисно наніс їй один удар кулаком в живіт, після чого обома руками відштовхнув ОСОБА_2 від себе. Від поштовху потерпіла впала на підвіконня і отримала тілесні ушкодження у виді крововиливу правої верхньої кінцівки, садна в області обличчя, забиття хребцьово- копчикового відділу хребта з підвивихом двох 2-х копчикових хребців з розвиненою концигоденією, які згідно висновку судово-медичного експерта № 756 від 30.11. 2005 року, відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, на строк більше 21 дня.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати а справу закрити, поси лається на те, що злочину не вчиняв. ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 звернулася в правоохоронні органи 27.08.2004 року, коли після події пройшло 4 місяці, а судово-медичні обстеження представлені 17.02. 2005року, через дев'ять з половиною місяців. ОСОБА_1 вважає, що суд не дав належ ної оцінки поясненням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оскільки не звернув увагу на пояснення незацікавлених свідків.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Земляного В.М. про зали шення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з елі дуючих підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину при обставинах встановлених судом відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Потерпша ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні, що 1 травня 2004 року ОСОБА_1 приїхав до неї з дружиною в стані алкогольного сп'яніння, мав претензії що вона зламала холодильник. Стали сваритися з-за немов-би пропавших речей. ОСОБА_1, принижував її гідність, ображав. Вона сказала що викличе міліцію і пішла в кімнату. Він наздогнав її, вихопив у неї телефон і вдарив телефоном . Від його поштовху вона впала на стінку, вдарилася правим плечем і копчиком. Коли вона впала, дитина почала кричати бо перебувала в кімнаті де все відбувалося, зайшла дружина ОСОБА_1 ніхто цього не бачив. Вона зразу викликала міліцію 1.05.2004 року.
Свідок ОСОБА_4 пояснила в судовому засіданні,що вони завчасно домовились, що 1.05.2004 року приїдуть забирати холодильник і секретер у ОСОБА_2 її чоловік зробив зауваження ОСОБА_2 що секретер забитий брудним взуттям, виникла суперечка, внаслідок якої ОСОБА_1 з потерпшою посварилися. Потерпіла вискочила і побігла, ОСОБА_1 вирвав телефон.
З досліджених в судовому засіданні висновків судово-медичного експерта № 756 (а.с.34-35) вбачається, що в ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження в виді крововиливу на правій верхній кінцівці, саден в області хребця, забиття хребцьово-копчикового відділу хребта з підвивихом двох останніх хребців копчикових, з розвиненою концигоденією. Тілесні ушкодження в виді забиття і саден в області хребця, з забиттям копчикового відділу хребця з підвивихом двох копчикових хребців відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я, на строк більше 21 дня.
Доводи засудженого ОСОБА_1, що суд не дав належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є безпідставними.
Суд першої інстанції дав вірну оцінку поясненням свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в судовому засіданні, визнавши їх пояснення про завантаження 1.05.2004 року холодильника і секретера з будинку належного матері ОСОБА_1, де мешкала ОСОБА_2 , як такі що відповідають дійсності.
Суд обгрунтовано вказав, що пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в тій частині, що ОСОБА_1 не штовхав потерпілу, не причиняв їй тілесних ушкоджень, не узгоджуються з іншими матеріалами по справі, і є недостовірними.
Заслухавши пояснення неповнолітнього свідка ОСОБА_5 в судовому про те, що 1.05. 2004року він перебував за місцем свого помешкання в спальній кімнаті дивився телевізор, під'їхала біла вантажна «Газель».Він чув мамин крик і крик чоловіка, мама забігла в кімнату взяла телефон хотіла зателефонувати. Потім забіг ОСОБА_1, вихопив у його мами телефон з проводами і ударив телефоном маму. Потім схопив його маму і штовхнув за колонку, внаслідок чого остання впала на спину і вдарилася, з'їхавши від удару вниз, суд визнав їх як такі що відповідають дійсності.
З досліджених в судовому засіданні пояснень даних ОСОБА_6 на досудовому слідстві як свідком протоколи допиту від 24.03. 2005 року та від 14.05.2005 року(а.с. 25, 51) вбачається, що 1.05.2004 року біля 11-12 годин вона чула крик сусідки о, яка знімала будинок АДРЕСА_2. Приблизно через 30 хвилин коли вона направилась в сторону мікрорайону «Північний» то зустріла ОСОБА_2, яка повідомила про те що її побив ОСОБА_7.
Оскільки пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 узгоджуються з поясненнями потерпілої ОСОБА_2 що саме ОСОБА_1 ударив потерпілу телефоном а також штовхнув її, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, які згідно даних висновку судово-медичного експерта № 756 від 30.11.2005 року (а.с. 34-35) відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, на строк більше 21 дня.
З врахуванням вищевикладеного, пояснення ОСОБА_1 про те що він не причиняв потерпілій тілесних ушкоджень, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними.
Доводи ОСОБА_1 про те, що судово-медичні обстеження проведені через дев'ять з половиною місяців після події, є безпідставними.
Так, з даних висновку судово-медичного дослідження від 17.02. 2005року (а.с.19) вбачається, що згідно повідомлення НОМЕР_1 ОСОБА_2 була оглянута травмологом ЛШМД, який встановив діагноз: забиття поясничного відділу хребта, садна поясничної області.
Згідно даних ренгенограми поясничного хребцьового відділу хребта в двох проекціях від 1.05.2004 року, виявлено підвивих двох останніх копчикових хребців. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що судово-медична експертиза проведена відповідно даних медичних документів від 1.05.2004 року, після звернення потерпілої ОСОБА_2 в ЛШМД.
Дослідивши докази у їх сукупності, суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.І ст.122 КК України, як умисне причинения середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Що стосується покарання, то як видно з матеріалів справи і вироку, при визначенню ОСОБА_1 покарання суд, відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за кваліфікацією злочинів за ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, його позитивні характеристики з місця проживання і з місця роботи, та поганий стан здоров'я(захворювання на бронхіальну астму).
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правиль ного висновку, про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік., на підставі ст. 75 КК України, та про покладення на ОСОБА_1 обов'язків на підставі п.2, п.З ст.76 КК України.
Колегія суддів вважає, що визначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, і підстав для скасування вироку як того просить засуджений, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст .ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2006 року відношенні ОСОБА_1, залишити без зміни.