Справа № 22/1765                                    Головуючий у 1 інст. Тимошенко А.О.

категорія 5                                                                    Доповідач Кашапова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 жовтня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого  - Кашапової Л.М.

суддів       - Плотіциної Н.А., Омельчука М.І. при секретарі - Константіновій І.А. з участю       відповідача, представника позивача,

третьої особи

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в натурі

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду від 12 липня 2006 року -

встановив:

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки площею 950 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їй в натурі частину будинку відповідно до її частки згідно висновку експертизи, а в разі неможливості поділу будинку в натурі зобов'язати відповідача сплатити їй вартість її частки в будинку.

Посилалась на те, що вони з відповідачем розпочали будівництво житлового будинку та приватизували земельну ділянку в період шлюбу, а тому являються співвласниками вказаного майна в рівних частках.

Рішенням Малинського районного суду від 12.07.2006 року позов задоволено частково.

Розділено незакінчений будівництвом жилий будинок, розташований АДРЕСА_1 між сторонами. В порядку поділу будинку в натурі виділено: ОСОБА_1 кімнату 9 площею 17,5 кв.м вартістю 16970грн, кухню 10 площею 12,0 кв.м вартістю 11637грн., хол 11 площею 9,0 кв.м вартістю 8728грн, спальню 12 площею 10,8 кв.м вартістю 10473грн., туалет 13 площею 1,8 кв.м вартістю 1745грн., спальню 14 площею 10,1 кв.м вартістю 9794грн., а всього на суму 59347грн., що становить 51/100 часток будинку .

ОСОБА_2 тамбур 1 площею 1,9 кв.м вартістю 1843грн., вітальню 2 площею 9,2 кв.м вартістю 8 922грн., камінну 3 площею 10,5 кв.м вартістю 10950грн., туалет 4 площею 1,8 кв.м вартістю 1745грн., ванну 5 площею 9,1 кв.м вартістю 8825грн., гараж 7 площею 17,4 кв.м вартістю 14848грн., котельню 8 площею 12,0 кв.м вартістю 10240грн., а всього на суму 57373грн., що становить 49/100 часток будинку.

Стягнуто з   ОСОБА_1 на   користь   ОСОБА_2 кошти в розмірі  987грн.

Зобов'язано позивача: обладнати вхід/вихід/ через приміщення 9, що розташоване на другому поверсі, обладнати зовнішній сходовий марш до приміщення 9, закрити прохід з першого поверху на другий.

Зобов'язано відповідача: обладнати в приміщенні 5 кухню, а в приміщенні 8 житлову кімнату.

Зобов'язано позивача та відповідача кожну з квартир обладнати окремими інженерними мережами та переобладнання здійснити до 01 жовтня 2006 року.

В задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 650грн., на користь ДП "Судово-інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7грн. 50коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 1167грн. 20коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині поділу незакінченого будівництвом будинку та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному об'ємі, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не взяв до уваги той факт, що на час проведення будівництва спірного будинку між сторонами по справі фактично були припинені шлюбні відносини.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст.60,69,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст.71 ч.1 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.11.1995 року по 26.01.2006 року /а.с.4,5/. 10.08.1998 року в них народилася дочка Дарина /а.с.6/.

Рішенням виконкому Малинської міської ради від 15.04.1999 року ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку для індивідуального   житлового   будівництва   площею   950   кв.м   АДРЕСА_1, а 17.06.1999 року надано дозвіл на виконання робіт по забудові земельної ділянки, що підтверджується документально /а.с.7-15/. Державний акт на землю відповідач на день розгляду справи не отримав.

12.05.2002 року позивачка поїхала в Італію на заробітки, систематично здійснювала грошові перекази на ім'я відповідача, внаслідок чого стало можливим розпочати будівництво житлового будинку /а.с.56-65/.

Станом на 13.04.2006 року степінь готовності спірного незавершеного будівництвом житлового будинку становить 56,8%, а ринкова вартість - 116720грн., що підтверджується актом експертизи /а.с.29-45/.

За даних обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що незавершений будівництвом житловий будинок являється спільною сумісною власністю подружжя і частки сторін в цьому майні є рівними, що з врахуванням степені його готовності можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо сторонам довести до кінця будівництво житлового будинку..

Здійснюючи поділ в натурі спірного будинку, суд врахував інтереси сторін, той факт що на утриманні позивачки залишилась неповнолітня дитина, а тому обгрунтовано обрав перший варіант поділу згідно висновку судово-технічної експертизи, за яким позивачці відійшла більша частина будинку.

Крім того, за вказаним варіантом відступ від рівності часток є мінімальним і саме такий поділ сприятиме кращому і відокремленому користуванню співвласниками будинку присадибною земельною ділянкою.

Посилання апелянта на те, що будівництво житлового будинку було розпочате після фактичного припинення сторонами шлюбних відносин, оскільки позивачка виїхала на роботу до Італії, є безпідставним, так як будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент від'їзду позивачки сторони дійшли домовленості щодо розлучення і неможливості підтримувати сімейні стосунки в подальшому, суду відповідачем не надано.

Заяву про розірвання шлюбу позивачка подала в травні 2005 року, посилаючись на обставини, що перешкоджають продовженню шлюбних відносин, які виникли між сторонами після її повернення з Італії. Сам по собі факт окремого проживання подружжя не являється доказом того, що сімейні стосунки між дружиною та чоловіком в цей період припинені.

Надані апелянтом документи, які свідчать про те, що частину будівельних матеріалів було придбано на ім'я його матері, висновків суду не спростовують, оскільки документальних доказів про те, що між сторонами по справі та матір'ю відповідача було укладено угоду про створення спільної часткової власності немає.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм процесуального закону чи неправильне застосування норм матеріального закону, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

З врахуванням того, що ОСОБА_1 не оскаржувала рішення суду в частині відмови в позові щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку, апеляційний суд не перевіряє законність і обгрунтованість рішення в цій частині.

Суд повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обгрунтоване рішення. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.218,307,308,314,317 ЦПК України, апеляційний суд -

ухвалив :

Апеляційну  скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Малинського районного суду від 12 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.