Справа № 22ц/2008   Головуючий в 1-ї інстанції Сингаївський О.П.

Категорія 29                         Доповідач Матюшенко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 листопада 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого Матюшенка І.В. суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В. при секретарі Кульчицькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира суду від 15 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права на житло та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

встановив :

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять  скасувати  рішення  Корольовського  районного  суду  м. Житомира від 15 серпня 2006 року, яким визнано за ОСОБА_3 право на користування квартирою АДРЕСА_1 та передано в користування ОСОБА_3 кімнату, площею 11.4 м. кв., а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - кімнату, площею 16.8 м.  кв..  Кухня,  ванна кімната,  туалет,  коридор та кладова  залишені  у  спільному  користуванні  сторін.  Апелянти зазначають, що судом неправильно застосовані норми матеріального права (ст. 107 ЖК України), дана невірна оцінка показам свідків, а відтак, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянти просять ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що спірна квартира була отримана сім'єю сторін у 1985 році (а.с.10). Основним квартиронаймачем був (а.с.10) і на даний час (а.с.23, 64) залишається ОСОБА_3. З досліджених судом письмових доказів (а.с.11-15) та показів свідків вбачається, що позивач не вибував на інше постійне місце проживання. Зняття ОСОБА_3 з реєстрації за спірною адресою не дає підстав вважати, що позивач вибув на інше постійне місце проживання, оскільки з пояснень позивача слідує, що він вважав це необхідним для переоформлення телефону та реєстрації за місцем знаходження спадкового майна (квартири АДРЕСА_2) сім'ї молодшої доньки. Апеляційним судом береться до уваги і той факт, що відповідачами по справі протягом 2003 року та на час розгляду справи судом не чинилися перешкоди позивачу в користуванні спірною квартирою та не було заявлено позову щодо його виселення з неї.

Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апелянтів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, невірної оцінки показів свідків та невідповідності висновків суду обставинам справи є необгрунтованими.

Безпідставними є і доводи апелянтів щодо неможливості встановлення визначеного судом порядку користування квартирою, так як частка жилої площі, що припадає на одного її мешканця складає 9.4 м.кв. Статтею 104 ЖК України передбачена можливість для наймача (члена сім'ї наймача) у судовому порядку вимагати укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. Частина друга ст. 63 ЖК України, яка містить обмеження відносно самостійного предмету договору, не містить вказівок про те, на що посилаються апелянти.

за таких обставин, коли рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.