АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а 822/06                              Головуючий у 1-й інстанції: Семерей М.Ф.

Категорія: ст.ст. 185 ч.1,

186 ч.2 КК України                                 Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Карпія В.М. суддів - Куценко О.В., Войтовського С.А.

за участю прокурора- Захарченка Д.В. захисника - ОСОБА_1 засудженого - ОСОБА_2

07 листопада 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 28 серпня 2006 року, яким

ОСОБА_2, уродженець м.Камо республіки Арсенії, армянин, громадянин України, раніше не судимий,

- засуджений за ст. 185 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 до відбування З роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за скоєння злочинів за слідуючих обставин.

01.07.2006 року приблизно об 11 годині ОСОБА_2, знаходячись в магазині   чоловічого   одягу  ІНФОРМАЦІЯ_1, скориставшись тим, що продавець ОСОБА_3 не дивилась в його сторону, таємно викрав належний їй мобільний телефон "Самсунг- Е 730" вартістю 1600 грн., який був з чохлом вартістю 55 грн. і з сім-картою вартістю 25 грн., завдавши потерпілій шкоди на загальну суму 1680 грн. З викраденим з місця злочину зник і розпорядився ним на свій розсуд.

В цей же день приблизно о 12 годині ОСОБА_2, знаходячись на території ринку "Сігма-спорт" по пр.Миру 1-а в М.Миколаєві відкрито, без застосування насильства, повторно викрав мобільний телефон "Соні-Еріксон К-700" вартістю 1120 грн з сім-картою вартістю 50 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 1170 грн. З викраденим з місця злочину зник і розпорядився ним на свій розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини і кваліфікацію злочину просить вирок змінити і звільнити його від відбування покарання, застосувавши ст.75 КК України. Посилається на те, що в скоєному щиро розкаявся, заподіяні збитки відшкодував, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох дітей, один з яких є неповнолітнім, характеризується позитивно. На його думку суд не в достатній мірі врахував вказані обставини і призначив суворе покарання.

В апеляції захисник ОСОБА_1 фактично посилається на ті ж обставини, вказує, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання в м. Миколаєві, працює у своїх родичів, характеризується позитивно, а тому просить вирок в частині призначеного покарання змінити, призначивши засудженому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1, які підтримали подані апеляції, думку прокурора Захарченка Д.В., який просив залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія судців вважає, що апеляції слідує задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 в скоєні злочинів, за які він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доведеність вини і кваліфікація злочину засудженим не оспорюються. В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав вину повністю і не заперечував, що 01.07.2006 року таємно викрав мобільний телефон потерпілої ОСОБА_3, а через деякий час, без застосування насильства, відкрито викрав телефон у ОСОБА_4, витягнувши його з кишені, але був помічений. Вказане підтверджується і показаннями потерпілого ОСОБА_4. Справа судом розглянута в порядку ч.З ст.299 КПК України.

Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна і за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Що стосується покарання, то при його призначенні судом не врахована сукупність всіх обставини справи, даних про особу засудженого та його сімейний стан, хоча і застосована ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 186 КК України, Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в скоєному щиро розкаявся, матеріальні збитки повністю відшкодував, за місцем проживання в М.Миколаєві характеризується позитивно, працює неофіційно ІНФОРМАЦІЯ_2. Не врахував суд і те, що на утриманні ОСОБА_2 знаходяться двоє дітей: неповнолітній син, 1991 року народження та старша дочка, яка проходить навчання в інституті.

Враховуючи сукупність вказаних обставин, колегія судців вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, а тому на підставі ст.75 КК України звільняє його від призначеного судом покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання призначеного за вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28 серпня 2006 року з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі п.п. 2,3,4 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з- під варти з зали суду.

В іншій частині вироку суду залишити без зміни.