УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0619/2-28/2012 Головуючий у 1-й інст. Васільєв Л.А.

Категорія 45 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Саверецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_3 про визнання державного акту про право власності на землю недійсним, відновлення права користування земельною ділянкою шляхом визнання права користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2012 року, -

встановила:

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Саверецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_3, в якому після уточнення позовних вимог, просив визнати державний акт про право власності на землю недійсним, відновити його право користування земельною ділянкою шляхом визнання права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі рішення Саверецької ради народних депутатів Попільнянського району № 17 від 18.05.1991 року набув право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. В жовтні 2008 році звернувшись до Саверецької сільської ради Попільнянського району із заявою про надання даної земельної ділянки у власність, з'ясував, що остання передана на праві власності ОСОБА_3, про що виготовлено відповідний державний акт. Оскільки відповідачами порушено його права, як користувача земельної ділянки, просив його відновити.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що при вирішенні спору судом порушені норми матеріального та процесуального права, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, безпідставно не було прийнято до уваги, що тривалий час він користувався спірною земельною ділянкою, оплачував земельний податок та збудував будинок. Також, судом не встановлено, підстави набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням виконавчого комітету Саверецької ради народних депутатів Попільнянського району № 17 від 18.05.1991 року забудовниками на рівних підставах з послідовним рівним правом користування і розпорядження земельною ділянкою 0,12 га по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Останній на підставі рішень № 9, 10 від 31.03.1997 року виконавчого комітету Саверецької сільської ради Попільнянського району одержав земельні ділянки в межах населеного пункту по вулиці Б.Семенова для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства відповідно. Рішенням № 52 від 24.10.2007 року виконавчого комітету Саверецької сільської ради Попільнянського району узаконено збудований будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та зобов'язано останнього замовити відповідні документи та здати його в експлуатацію.

На час розгляду справи вказані рішення сільської ради на право власності та користування на земельні ділянки, узаконення самовільно збудованого будинку, видані на ім'я відповідача ОСОБА_3 чинні.

Судом встановлено, що позивач своє право користування земельною ділянкою належним чином не оформив, належних та допустимих доказів сплати земельного податку, починаючи з 1991 року та здійснення будівництва на спірній земельній ділянці не надав. Позивач та його представник в судовому засіданні підтвердили, що документів на право власності на будинок та право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не має.

Суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що рішенням виконавчого комітету Саверецької ради народних депутатів Попільнянського району № 17 від 18.05.1991 року забудовниками на рівних підставах з послідовним рівним правом користування і розпорядження земельною ділянкою 0,12 га по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_3 своє право щодо користування спірною земельною ділянкою, надане даним рішенням, використав належним чином.

У відповідності до вимог ст. 391 ЦК України, ст.152 ч.2 ЗК України власник (користувач) має право звернутися з вимогою до суду про усунення порушення його права на користування своїм майном - земельною ділянкою, проте позивач належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що він є користувачем (власником) земельної ділянки не надав.

Як передбачено ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в прийнятті.

Судом досліджені наявні в справі докази, в рішенні наведені мотиви їх прийняття.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді