АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 -841-2006 Головуючий у 1 -й інстанції: Дірко І.І.
Категорія: ст.364 ч.З КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Погорєлової Г.М.,
суддів Карпія В.М., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Захарченка Д.В.,
захисника ОСОБА_1,
16 листопада 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2006 року, яким:
- ОСОБА_2, уродженець
м. Миколаєва, громадянин України, не судимий;
засуджений:
· за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 2 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
· за ч.З ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 2 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено до відбуття - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки.
За вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що займаючи посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 та являючись службовою особою, переслідуючи корисний мотив та зловживаючи службовим становищем, погодився на пропозицію засудженого ОСОБА_3 отримати від матері останнього 100 доларів США, на які придбати мобільний телефон і наркотичні засоби, для передачі у СІЗО засудженому, а залишок грошей привласнити собі.
14 березня 2006 року, отримавши гроші, ОСОБА_2 придбав мобільний телефон "Самсунг", вартістю 150 грн., і особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс у сухому стані, вагою 21,5 грама, вартістю 200 грн.
У той же день, біля 19 год. 30 хв., ОСОБА_2 прибув у СІЗО для передачі засудженому мобільного телефону і наркотичних засобів, де був доглянутий і затриманий, а зазначені речі в нього вилучені.
В апеляції захисник просить пом'якшити призначене засудженому покарання, застосувавши до нього ст.75 КК України.
Посилається на те, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро покаявся, виключно позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацюючу дружину, а також, що злочин вчинив внаслідок тяжкого матеріального стану його сім'ї.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у визнаному судом обвинуваченні за обставин, викладених у вироку, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами. Встановленим фактичним обставинам справи та наданим доказам судом першої інстанції надана належна оцінка. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України.
У цій частині вирок апелянтом не оспорюється.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67,69,70 КК України, нижче нижчою межі санкцій ч.2 ст.307, ч.З ст.364 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (тяжкий та особливо тяжкий злочини), обставини, що пом'якшує покарання (щире каяття) та даних про особу засудженого (першого притягнення до кримінальної відповідальності, задовільних характеристик, утримання малолітньої дитини).
Тому рішення районного суду про необхідність обрання ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі та на визначений у вироку строк є достатньо вмотивованим.
Відносно доводів апелянта про необхідність врахування обставин, що пом'якшують покарання та характеристики особи засудженого, які, на думку апелянта, є підставами для застосування ст.75 КК України, то вони є безпідставними, оскільки ці обставини враховані судом 1-ї інстанції при постановленні вироку і, зважаючи на них, судом до покарання застосовані положення ст.69 КК України.
Щодо доводів про утриманні непрацюючої дружини та вчинення злочинів внаслідок тяжкого матеріального стану сім'ї засудженого, то ці обставини колегія суддів не визнає таким, що значно знижують суспільну небезпеку особи засудженого та наслідки вчиненого ним злочину.
Виходячи з наведеного, колегія судців не вбачає підстав для пом'якшення ОСОБА_2 призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2006 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.