АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-    853/06                             Головуючий у 1-й інстанції: Желєзний І.В.

Категорія: ч.2 ст. 121 КК України                               Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого-Карпія В.М. суддів - Губи О.О., Войтовського С.А. за участю прокурора- Брєк Г.С.

21  листопада 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.

Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на

вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, раніше не судимий,

- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 5.000 грн.

За вироком суду ОСОБА_1визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

22        червня 2006 року приблизно о 22 год.30 хв. в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки наніс співмешканці ОСОБА_3 декілька ударів руками по обличчю та в живіт, від яких потерпіла впала. Після цього ОСОБА_1 двічі ударив ОСОБА_3 стільцем по спині, а потім наніс декілька ударів ногами по тулубу. Вказаними діями потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала   смерть ОСОБА_3 від гострої крововтрати в результаті внутрішньої кровотечі, що виникла на фунті розриву печінки.

В апеляції і доповненнях засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що в ході досудового слідства та при судовому розгляді справи були допущені процесуальні порушення, які виразились в тому, що його показання були не точно зафіксовані слідчим та не вирішенні заявлені клопотання. Разом з тим, ОСОБА_1 посилається на те, що давав пояснення добровільно, в скоєному розкаявся, має на утриманні трьох малолітніх дітей. На його думку, суд вказані обставини врахував не в повній мірі і призначив занадто суворе покарання. Засуджений просить вирок змінити, застосувати ст.69 КК України і пом'якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Так, в ході досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що під час сварки з своєю співмешканкою ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, схопив її одною рукою за шию, а другою наніс два удари кулаком в обличчя та удар в живіт в область печінки. Після того, як ОСОБА_3 впала на підлогу, він наніс їй стільцем два удари по спині і декілька ударів ногою по тулубу. Коли побачив, що потерпіла знепритомніла, припинив побиття. Через деякий час ОСОБА_3 померла. Зазначив, що докладно обставини побиття не пам'ятає, оскільки був п'яний.

Вказані пояснення засудженого узгоджуються з даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, в ході якого ОСОБА_1 на місці розказав і показав де, куди і чим він наносив співмешканці тілесні ушкодження, відповідають вони і даним протоколу огляду місця події, а також узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи трупа, згідно яким потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження у виді перелому хрящів носу, крововиливів в ліве око, на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, чисельних крововиливів в м'які тканини голови, субдуральної гематоми, субдурального крововиливу на випуклій поверхні правої та лівої півкуль головного мозку, розриву поверхні лівої долі печінки. Смерть ОСОБА_3 наступила від гострої крововтрати в результаті внутрішньої кровотечі, що виникла на грунті розриву печінки.

Таким чином, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілої.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що в ході досудового слідства та при судовому розгляді справи було допущено ряд процесуальних порушень, які виразились в тому, що його показання були не точно зафіксовані та не вирішенні заявлені клопотання, являються надуманими.

Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві і в суді ОСОБА_1свою вину визнав повністю і показання давав добровільно, про сам вказав в апеляції. Ніяких доповнень або зауважень він та його захисник не робили. Також засудженим не заявлялись будь-які клопотання. Право на ознайомлення з протоколом судового засідання ОСОБА_1 роз'яснювалось, але він з даним протоколом не знайомився.

Таким чином, порушень процесуального законодавства, на які посилається засуджений, при розслідуванні та розгляді справи допущено не було.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину віднесеного до категорії тяжких, даних про особу засудженого, який характеризується негативно, вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, що суд визнав за обставину, яка обтяжує покарання. За обставини, які пом'якшують покарання суд визнав молодий вік засудженого, стан його здоров'я, а саме те, що він страждає на легку розумову відсталість, розкаяння у вчиненому, а також наявність на утриманні чотирьох дітей (трьох дітей, які народились від сумісного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і дитину потерпілої від першого шлюбу). Тобто, суд врахував всі ті пом'якшуючі покарання обставини, на які посилається засуджений в апеляції. Покарання йому фактично призначено в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 121 КК України.

Підстав для зміни вироку і пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.