Справа № 22ц/1290/6142/12

Провадження № 22ц/1290/6142/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Пригорнєвої Л.І. ,

суддів - Максюти І.О., Авалян Н.М.,

за участю секретаря - Ільченко А.В., ..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2012 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИЛА :

08.05.2012 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,пославшись на те, що відповідно до укладеного договору № РLGL1SKO 154 від 16,03.2004 р. відповідачка отримала кредит у розмірі 5500 гр. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних з кінцевим терміном повернення 16.03.2006 р.. Так як зобов'язання відповідачем не виконуються належним чином, станом на 27.01.2012 року виникла заборгованість у сумі 61036,06 гр. Просили стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2012 р. у задоволенні позову ПАТ Комерційний «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» не згодні з рішенням суду, вважають його таким, що не відповідає вимогам закону, просять його скасувати та задовольнити їх вимоги.

Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що судом вказані вимоги закону у повному обсязі не дотримано.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано, прізвище після розірванні шлюбу громадянки - ОСОБА_1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ,суд виходив з того, що після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

До такого висновку суд прийшов помилково.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2007 року судовим наказом Лутугинського районного суду з відповідачки на користь позивача була стягнута заборгованість по сплаті споживчого кредиту № РLGL1SKO 154 від 16,03.2004 р. станом на 10.10.2007 року у сумі 6335,77 гр.

В позовних вимогах від 08.05.2012 р. ставиться питання про стягнення з тогож самого відповідачки на користь тогож самого позивача суми заборгованості за тим же самим кредитним договором № РLGL1SKO 154 від 16,03.2004 р. , однак з інших підстав - за інший період станом на 27.01.2012 р. , та в іншій сумі заборгованості - у сумі 61 036 гр.06 коп.

Тобто , в даному випадку той же позивач звернувся до того ж самого відповідача , але з іншими позовними вимогами.

Тому суд помилково дійшов висновку про те, що є рішення суду (судовий наказ) з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Отже , в даному випадку у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для відмови в позовних вимогах саме з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з інших підстав.

Так , з договору кредиту від 16 .03.2004 р. вбачається, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5500 гр. на споживчі цілі ,строк погашення кредиту 16.03.2006 р.

З матеріалів справи вбачається, що до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним споживчим кредитом № РLGL1SKO 154 від 16,03.2004 р. позивач звернувся 03.03.2012 р. та просив стягнути суму заборгованості ,яка склалася з дня його укладання( 2004 р. ) по день звернення позивача до суду (2012 р. ).

Як вбачається з матеріалів справи , відповідачка у суді першої інстанції заперечувала проти позову з причин спливу позовної давності, про що не заперечувала і при розгляді справи в апеляційному суді.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України в Постанові № 5 від 30 березня 2012 року „ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин „ розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки. При вирішенні таких спорів суди мають також виходити з положень Закону України "Про захист прав споживачів" , що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.Зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Однак цих положень судом при розгляді справи враховано не було.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з зазначених вище підстав, а не з тих підстав, які зазначені в тексті рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, судова колегія , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2012 р. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після проголошення

Головуючий :

Судді :