Справа №22-10004 \06р. Категорія- 21.
Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М. Доповідач - Дем'яносов М.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
гоовуючого Новікової Г.В.
Суддів Санікової О.С.
Дем'яносова М.В.
При секретарі Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську Донецької області,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 30 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , так як відсутній висновок МСЕК про наявність спричинення позивачев моральної шкоди . Крім того суд також не врахував , шо Фонд сплачує потерпілому й інші страхові виплати насамперед і одноразову допомогу, яка вважають компенсує також і моральну шкоду , а також то , що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу ст. 1 / в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей/, підпункту 2 „є" пункту 1 частини першої ст.21, частини 3 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та пррофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач у судове засідання не з'явився про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Справу просив слухати у його відсутність про що надав суду письмову заяву.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами , але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не надав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час, з 23 червня 197о року, працював на вугільних піддприємствах в шкідливих умовах праці. 25 квітня 197 року під час виконання трудових обов'язків на підприємстві з ним стався нещасний випадок внаслідок якого він отримав виробничу травму. У зв'язку з роботою в шкідливих умовах він також отримав професійне захворювання- антрако-сілікатоз, інтерстиціальна форма, бронхіт, легенева недостатність 1-11 ступеня. Згідно висновків МСЕК від 31 травня 2006 року йому було встановлена втрата професійної працездатності за сукупністю 55 відсотків ( 15% -по травмі , 40%- у зв'язку з професійним захворюванням).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров'я.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача погодитися не можна.
Відповаідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ НОМЕР_1, розмір відшкодування моральної \ немайново'А шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди , суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 30 000 грн. не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням фактичних обставин справи- характеру і тривалості моральних страждань, стану здоров'я потерпілдого , а також керуючись принципом доцільності та справедливості зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 12 000 грн.
Разом з тим, Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено, а також доводи Фонду про те, що позивачеві проводяться страхові виплати, передбачені Змконом Україхни „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", оскільки страхові виплати не позбавляють позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності, також як і доводи скарги про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п. З, 30 9, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м. Шахтарську Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 25 000 грн. \ двадцять п'ять тисяч грн.
Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.