Справа №22-9173 /06 р. Головуючий у 1 інстанції - Корчиста 0.1.
Категорія - 21 Доповідач - Дем*яносов М.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З листопада 2006 p. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новікової Г.В.
суддів Санікової О.С.
Дем'яносова М.В.
при секретарі Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційним скаргам відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Пролетарському районі м. Донецька та ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він тривалий час працював на ДВАТ „ Шахта ім. 60-річчя України". У зв'язку з виконанням службових обов'язків в шкідливих умовах він отримав професійне захворювання антрико-сілікоз. Згідно висновку МСЕК від 09 січня 2002 року йому вперше була встановлена третя група інвалідності з втратою професійної працездатності 40%. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я висновком МСЕК від 11 травня 2006 року йому встановлено втрата професійної працездатності 60% в наслідок чого він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсації у розмірі 66400 грн.
Рішенням Пролетарського райсуду м. Донецька від 7 серпня 2006 року позов ОСОБА_1. було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсації у розмірі 12 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства тра фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Фонд посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яке повинно бути підтверджено висновком МСЕК. Крім того вважають, що суд першої інстанції не врахував, що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" призупинена дія на 2006 рік статтей 21.34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування сум моральної шкоди.
Позивач також не погодився з рішенням суду, приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, оскільки на думку апелянта, суд постановив рішення з порушенням норм діючого законодавства, дав невірну оцінку його моральним стражданням без урахування в повній мірі стану його здоров'я.
Позивач у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу Фонду просив відхилити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги ОСОБА_1. заперечував, просив її відхилити, Підтримуючи доводи своєї апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і у задоволенні вимог відмовити.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні за таких підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач дійсно тривалий час працював у вугільній промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах він отримав професійне захворювання. Відповідно до висновку МСЕК від 09 січня 2002 року йому вперше було встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 40 % .У зв'язку з тим, що стан здоров'я позивача погіршився, висновком МСЕК від 11 травня 2005 року йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Таким чином, виходячи з викладених обставин, суд обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , але зробив це без врахування фактичних обставин справи, характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань .
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача встановлене професійне захворювання -антрико-сілікатоз. У зв'язку з наявністю вказаного захворювання, йому заборонена тяжка фізична праця, роботи в підземних, неблагоприємних умовах тощо. Стан здоров'я його погіршився, хвороба спричиняє йому фізичні страждання, він вимушений додавати додаткових зусиль для влаштування свого життя та побуту. Згідно з вказаними обставинами, враховуючи діагноз та процент втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає за можливе збільшити розмір грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди до 18 000 грн.
Щодо апеляційної скарги Фонду, то вона задоволенню не підлягає за вищевказаними обставинами. Крім того, апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що наявність моральної шкоди повинна підтверджуватися висновком МСЕК, оскільки відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЩІК України, являється підставою для його зміни.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2006року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 18 000 ( вісімнадцять тисяч грн.).
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетасрькому районі м . Донецька відхилити.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.