Справа №22-10200/06 р. Категорія-21

Головуючий у 1 інстанції - Папоян В.В. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М

суддів:                                                          Маширо О.П.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:         Іванові В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду від 7 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського районного суду від 7 вересня 2006 р. були частково задоволені позрвні вимоги ОСОБА_1, пред'явлені до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4: на користь позивача з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди було стягнуто 42 грн. 48 коп., судові витрати - 59 грн. 50 коп. та грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити і стягнути на його користь вартість необхідної йому операції у розмірі 11340 грн. та збільшити розмір грошової компенсації, стягнутої у рахунок відшкодування моральної шкоди до 10000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що суд необгрунтовано прийняв до уваги висновки судово-медичної експертизи про те, що проведення операції носить рекомендаційний характер, оскільки згідно довідки лікаря, який безпосередньо займався його лікування, така операція є необхідністю. Крім того, на його думку, суд дав неправильну оцінку його моральним стражданням і сума грошової компенсації являється занадто малою.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

При розгляді справи судом було встановлено, що 22 грудня 2003 р. в результаті неправомірних дій з боку ОСОБА_2, позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. ОСОБА_2 притягалося до кримінальної відповідальності, але згідно постанови Селидівського міського суду від 29 липня 2005 р. провадження по кримінальній справі було закрито і останнього було звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 р. В результаті отриманих тілесних ушкоджень

позивач тривалий час знаходився на лікуванні в медичних закладах, йому проводилися операції та медикаментозне лікування, чим останньому було заподіяно матеріальну шкоду. Крім того, позивач іспитував фізичні та моральні страждання, спричинені винними діями ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 440 ЦК України (в редакції 1963 p., оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 p.), шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.

Виходячи з вищевикладених обставин, з врахуванням досягнення повноліття відповідачем ОСОБА_2 і наданих доказів, суд визначив розмір матеріальної шкоди і стягнув її на користь позивача.

Рішення суду в частині відшкодування шкоди щодо медикаментозного лікування, транспортних витрат та додаткового харчування позивачем не оскаржується.

Стосовно витрат на операцію в розмірі 11340 грн., то суд обгрунтовано відмовив у стягненні такої суми, оскільки насамперед, згідно висновку судово-медичної експертизи, проведення такої операції носить рекомендаційний характер. По-друге, відповідно до вимог діючого законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови №6 від 27 березня 1992 р. (з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами №7 від 08.07.94 p., №11 від 30.09.94 p., №15 від 25.05.98 p., №9 від 24.10.03 p.), потерпілому відшкодовуються реальні витрати, тобто фактично понесені.

Суд першої інстанції також обгрунтовано дійшов висновку про право позивача на відшкодування моральної шкоди і, відповідно до наданих доказів, ретельно перевіривши та оцінивши всі обставини, суд обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації у розмірі 2000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи позивача про необхідність стягнення грошової компенсації у розмірі 10000 грн., оскільки доказів підтвердження саме такої суми останнім не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. Крім того, враховуючи, що злочин відповідачем було скоєно у неповнолітньому віці та його майновий стан на теперішній час, визначена судом сума відповідає принципу розумності та достатності.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду від 7 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.