АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а 779/06 Головуючий у 1-й інстанції: Сотська CO.
Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Войтовський С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Куценко О.В. суддів - Олещук Т.Л., Войтовського С.А. за участю прокурора- Андрєєвої Н.В. засудженого- ОСОБА_1
26 жовтня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець м. Первомайська Миколаївської області, українець, громадянин України, раніше судимий: 1) 11.02. 1993 року Первомайським міським судом Миколаївської області за ст.ст.229-6 ч.2, 17-140 ч.2, 14, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі; 2) 28.04.1995 року Первомайським міським судом Миколаївської області за ст.ст.229-6 ч.2, 229-4 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі; 3) 11.11.1999 року тим же судом за ст. 196-1 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі; 4) 10.04. 2002 року тим же судом за ст.185 КК України до З років позбавлення волі; 5) 26.08.2005 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ст.ст. 309 ч.2, 308 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,
- засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання приєднана невідбута частина покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.08.2005 року і остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 3 роки 6 місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.
Згідно вироку, 5 березня 2006 року приблизно о 23 годині ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в барі ІНФОРМАЦІЯ_1, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 із кишені його куртки, яка була залишена потерпілим на стільці, таємно викрав мобільний телефон "LG- 1600" вартістю 660 грн., з карткою "Джине" вартістю 30 грн., заподіявши шкоду на загальну суму 690 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, оскільки він крадіжку мобільного телефону не вчиняв. Вказує, що телефон викрала його колишня співмешканка ОСОБА_3, а він лише допоміг їй продати цей телефон. На досудовому слідстві він себе обмовив, оскільки не хотів, щоб ОСОБА_3 притягнули до кримінальної відповідальності. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4, який стверджував, що ОСОБА_3 зізнавалась йому в крадіжці телефону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора Андрєєвої Н.В., яка вважала, що апеляція задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину, за який він засуджений за обставин встановлених судом відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.
Доводи засудженого про непричетність до скоєння злочину спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та показаннями самого ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві.
Так, з пояснень потерпілого ОСОБА_2 слідує, що 05.03.2006 року ввечері він знаходився в барі ІНФОРМАЦІЯ_1, де розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5. Сиділи вони за одним столом, а його куртка лежала на стільці за сусіднім столом. Залишаючи бар біля 23 години він не виявив в кишені куртки мобільного телефону " LG - 1600" з сім -карткою. Також потерпілий пояснив, що всі, крім ОСОБА_1, залишали свої місця за столом, так як танцювали, виходили на вулицю. Коли він повернувся в зал бару з вулиці, то помітив, що ОСОБА_1 сидів за другим столом, де знаходилась його куртка, після чого через декілька хвилин залишив бар.
З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що вона разом з ОСОБА_5 залишила бар близько 22 год. ЗО хв. її співмешканець ОСОБА_1 залишався там і повернувся додому після 24 год. Він показав телефон " LG -1600 " сірого кольору, повідомивши, що друг дав його продати. Потім разом з ОСОБА_1 вони пішли в центр міста, де продали телефон за 150 грн. Також ОСОБА_3 пояснила, що припинила стосунки з ОСОБА_1 і той погрожував розповісти в міліції, що ніби вона скоїла крадіжку телефону, якщо не повернеться до нього.
Вказані пояснення узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що вони з ОСОБА_3 пішли з бару разом, а ОСОБА_1 залишився там. Він весь час сидів за столом, де поряд за сусіднім столом лежала куртка потерпілого. Вона, ОСОБА_3, ОСОБА_2 танцювали, виходили на вулицю.
Свідок ОСОБА_6- офіціантка бару підтвердила показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків і пояснила, що бачила, як потерпілий поклав в кишеню куртки мобільний телефон. Після того, як бар покинув ОСОБА_1, то ОСОБА_2 виявив, що в нього викрали телефон.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд невірно оцінив показання ОСОБА_4, який пояснив, що він разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 продав мобільний телефон і в його присутності ОСОБА_3 заявила, що телефон належить їй, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7. Вказаний свідок пояснив, що вночі 06.зЗ.2006 року купив у чоловіка з жінкою мобільний телефон " LG - 1600 " за 150 грн. і більш нікого третього з ними не було.
Показання свідка ОСОБА_3 про погрози з боку ОСОБА_1 підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_8, які були досліджені в судовому засіданні. Даний свідок вказав, що в його присутності ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3 повідомити працівникам міліції, що вона скоїла крадіжку мобільного телефону, якщо та не провернеться до нього.
Крім того. В ході досудового слідства при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_1 не заперечував, що саме він викрав телефон у ОСОБА_2. Коли всі танцювали, а ОСОБА_2 вийшов на вулицю, він, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, підійшов до сусіднього столу, так як там була складена верхня одежа, і з куртки ОСОБА_2 дістав мобільний телефон, який був загорнутий в хустку. Телефон поклав собі в кишеню, сів за свій столик, а через декілька хвилин покинув бар.
Таким чином, зізнаючись у вчиненому злочині на досудовому слідстві, ОСОБА_1 вказав на деталі, які могли бути відомі лише особі причетній до злочину, а саме, що телефон був загорнутий в хустку. Цю деталь в судовому засіданні підтвердив і потерпілий ОСОБА_2, хоча при його допитах на досудовому слідстві він про це умовчав, так як не придав значення.
Судом правильно встановлено, що в ОСОБА_1 не було підстав обмовляти самого себе у вчиненні злочину. Дані пояснення він давав добровільно.
Перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд вірно дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину і обґрунтовано кваліфікував його дії за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Покарання призначено ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням ступіню тяжкості вчиненого злочину, віднесеного до категорії середньої тяжкості, даних щодо його особи, яка характеризується посередньо. Враховано судом і те, що злочин засудженим вчинений в стані алкогольного сп'яніння. За даний злочин покарання ОСОБА_1 призначено у виді 1 року позбавлення волі.
Разом з тим, при остаточнім призначенні покарання судом правильно застосовані правила ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 скоїв новий злочин в період звільнення від відбування покарання з випробуванням за раніше вчинений злочин.
Порушень вимог кримінально - процесуального законодавства, які могли б вплинути на правильність вироку суду та тягли б його скасування, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Підстав для направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд, про що просить в апеляції засуджений ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.