Головуючий суду 1 інстанції - Рябуха Ю.В.

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 22ц/1290/6109/12

Провадження № 22ц/1290/6109/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.

при секретарі : Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз»

на рішення Жовтневого районного суд м. Луганська від 07 листопада 2012 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Луганської міської ради, третя особа без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності., -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом і просив суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за ними право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову споруду з тамбуром, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, визнано договір купівлі-продажу будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 14 жовтня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дійсним, визнано за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову споруду з тамбуром, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що суд першої інстанції не повністю дослідив матеріали справи та докази надані ПАТ «Луганськтепловоз», а також інші документи, які маються в матеріалах справи та не надав їм належну правову оцінку, суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув уваги, що споруда під назвою «Барчик» являється свавільним будівництвом, позивач по справі не надав суду жодного доказу, що дане будівництво було здійснене правомірно, з дотриманням норм діючого законодавства, не може бути предметом договору купівлі-продажу майно, яке придбане першочерговим власником неправомірно, а тому апелянт просить суд скасувати рішення Жовтневого районного суд м. Луганська від 07 листопада 2012 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 14.10.2003 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 22 500 грн.. Ці факти підтверджуються наявною в матеріалах справи розпискою.

Правовстановлюючих і дозвільних документів, технічної документації на спірне нежитлове приміщення сторони суду не надано.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того що згідно до ст. 655 ЦК України між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірної будівлі. В матеріалах справи є письмова згода управління архітектури Луганської міської ради від 23.03.2011 року за №И 011 -19/334/43-1 1 про надання згоди на присвоєння спірній нежитловій споруді з тамбуром адреси: АДРЕСА_1

Свої зобов'язання по договору купівлі-продажу ОСОБА_3 щодо передачі об'єкта нерухомості та ОСОБА_2 відносно сплати грошових коштів виконали повністю.

У розписці зазначено, що ОСОБА_3 повинен забезпечити посвідчення договору нотаріально, але від нотаріального посвідчення договору ухиляється, посилаючись на відсутність грошей та зайнятість.

Враховуючи те, що позивач здійснив оплату за предмет договору і відбулося фактичне виконання умов даної угоди, а ОСОБА_3 зобов'язався в подальшому підготувати всі необхідні документа для переоформлення будівлі на ім'я позивача в зв'язку з його продажем, але по поважній причині нотаріальне посвідчення документів не відбулось, а також те, що відповідач не заперечує проти пред'явлених позовних вимог, суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, що позов, в частині визнання договору купівлі-продажу спірної будівлі між позивачем та відповідачем дійсним, підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції в порушення вимог цивільно-процесуального законодавства, посилаючись на ст.328 ЦК України, встановив поза межами заявленого позову, що ОСОБА_3 збудував спірну споруду нежитлового приміщення з власних матеріалів. і визнав право власності на цю спірну капітальну споруду, яке виникло після спорудження спірної будівлі з 27 жовтня 1994 року, яке було припинено 14 жовтня 2003 року та набуто ОСОБА_2 коли між останніми відбулася купівля-продаж спірного приміщення.

Також судом встановлено, що після, придбання спірної будівлі, робилось обладнання входу-виходу з власних матеріалів позивача - прибудова тамбуру до придбаної будівлі. На теперішній час, спірна будівля знаходяться у задовільному стані, та може експлуатуватися. Право власності на зазначену прибудову згідно ст.. 328 ЦК України, суд визнав за особою, яка здійснила дане будівництво, тобто за позивачем.

Тобто суд першої інстанції без будь-яких правових підстав в мотивувальній частині рішення визнав відповідача власником новоствореного спірного нежитлового приміщення, а потім і позивача визнав власником самочинних прибудов до цього приміщення, навіть не зважаючи на відсутність таких позовних вимог.

Висновки суду про задоволення позову грубо суперечать вимогам ст.. 203 ЦПК України, оскільки правочин вчинений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носить ознаки нікчемності .

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог закону.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі продажу нерухомого майна ( по цій справі нежитлового приміщення) укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Законом встановлений відповідний порядок реєстрації право власності на нежитлові споруди, визначений порядок надання дозвільних документів на їх будівництво і прийняття в експлуатацію, реєстрацію права власності. В судовому засіданні встановлено, що відносно спірного нежитлового приміщення таких документів не має. За таких обставин встановлено, що висновки суду не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам, грубо суперечать нормам матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство «Луганськтепловоз» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суд м. Луганська від 07 листопада 2012 року скасувати.

По справі постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Луганської міської ради, третя особа без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності., -

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :