копія
Провадження № 11/792/120/13
Справа № 1/2218/733/2012 Головуючий в 1-й інстанції Данькова С.О.
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Вітюка В.Ж., Матущака М.С.,
прокурора Павлишина В.І.,
виправданого ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, виправданого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Аркадіївка Хмельницького району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою освітою, адвоката, одруженого, не судимого,
виправдано за ч.2 ст.286 КК України за недоведеністю вини у вчиненні злочину.
Цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Судові витрати за проведення по справі експертиз віднесено на рахунок держави.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 20 год. на 7 км 416,5 м автодороги Хмельницький-Волочиськ (через Чорний Острів), керуючи на підставі довіреності НОМЕР_2 автомобілем ВАЗ 2106 (реєстраційний номер НОМЕР_1), який належав ОСОБА_4, і рухаючись поза межами населеного пункту в напрямку смт. Чорний Острів, не врахував дорожніх умов та обстановку, проявив неуважність при виникненні перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або для безпечного об'їзду, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.п. 1.5 (ч.1), 2.3-б, 12.3 Правил дорожнього руху України та, як наслідок, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався проїзною частиною дороги в попутному напрямку.
Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді багатофрагментального перелому кісток основи та склепіння черепу, розміжчення головного мозку, розривів твердої мозкової оболонки, розриву печінки, крововиливів коренів правої та лівої легені, саден в задньо-зовнішній поверхні лівої гомілки, саден та крововиливу зовнішньої кісточки правого плечового суглоба, клаптикової рани потиличної ділянки, крововиливів задньо-внутрішньої поверхні правого стегна в нижній третині та правої підколінної ямки, крововиливу в м'язах задньої поверхні правої гомілки, косопоперечного перелому правого стегна, від яких помер на місці події.
Водій ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.5(ч.1), 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху, і згідно з обвинуваченням, вказані порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою і її наслідками - смертю потерпілого ОСОБА_5 та утворюють склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи, просив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасувати, постановити новий вирок, яким останнього визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю досудового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, зазначаючи при цьому, що судом порушено принципи повного й об'єктивного дослідження обставин справи та безпосередності судового розгляду - не допитано експерта та жодного свідка по справі, неодноразові клопотання державного обвинувача та підсудного про їх допит необґрунтовано відхилено, не проведено додаткової експертизи.
У своїй апеляції потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просили вирок місцевого суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, посилаючись на те, що місцевим судом належним чином не були оцінені та не враховані при постановленні вироку докази, що доводять вину ОСОБА_1, зокрема висновки експертиз, згідно з якими вилучені з місця події частини дзеркала та бампера автомобіля складають єдине ціле із залишками, що виявлені на автомобілі ОСОБА_1
Як вбачається із поданої підсудним ОСОБА_1 апеляції, він просить вирок Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2012 року змінити в частині підстав виправдання: виправдати його - ОСОБА_1 за відсутністю події інкримінованого злочину, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що смерть потерпілого ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди , однак суд при постановленні вироку помилково зіслався на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні не допитувалися, а його клопотання про їх допит та допит решти свідків було відхилено.
Заслухавши доповідача, виправданого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та просив виправдати його за відсутністю події злочину, прокурора і потерпілого ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення апеляції ОСОБА_1, та , частково змінивши свої вимоги, просили вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними місцевим судом, який постановив вирок, посилаючись , зокрема , на показання свідків, яких фактично не допитував в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід задовольнити, а апеляцію виправданого ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Відповідно до ст.257 КПК України (1960 року) суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
Безпосередність судового розгляду - це обов'язок суду, який повинен обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, оцінюючи його за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи , у своїй постанові від 12 грудня 2011 року про направлення справи на додаткове розслідування місцевий суд вказав, що під час розгляду даної кримінальної справи виявлені протиріччя, які можуть бути усунуті лише шляхом проведення комплексної автотехнічної, трасологічної та судово-медичної експертизи; не виконано приводи свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, покази яких підлягають перевірці; слід усунути суперечності у показаннях ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які зазначені як поняті у протоколах слідчих дій, але ОСОБА_14 заперечила факт своєї участі у слідчих діях, а ОСОБА_15 поставила під сумнів достовірність її підписів у протоколах слідчих дій; перевірити показання підсудного на свій захист з приводу розвитку подій. Для встановлення об'єктивної істини по справі суд вбачає необхідним встановити та опитати свідків, які могли бачити осіб, які зі слів підсудного, розбили скло його автомобіля, тощо.
Ухвалою апеляційного суду від 17 квітня 2012 року вказану постанову було скасовано, оскільки колегія суддів прийшла до висновку , що посилання місцевого суду про неможливість усунення в судовому засіданні наявних у справі протиріч без направлення справи на додаткове розслідування є безпідставними, так як суд не позбавлений можливості у разі необхідності призначити по справі експертизу, вжити відповідних заходів для забезпечення виконання постанов про привід свідків, які не з'явилися в судове засідання, а також з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході досудового слідства, в порядку ст.315-1 КПК України , вправі своєю постановою доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії , тощо.
Однак після повернення справи до місцевого суду на новий судовий розгляд після скасування апеляційним судом постанови від 12 грудня 2011 року про направлення справи на додаткове розслідування, в порушення принципу безпосередності судового розгляду, безпідставно не викликав і не допитував в судовому засіданні свідків, експертів. Згідно з протоколом судового засідання всі клопотання як прокурора, який брав участь у розгляді справи, так і підсудного ОСОБА_1 з цього приводу , або не розглядалися взагалі, або були відхилені. Тим самим було також порушено право підсудного на захист, оскільки він був позбавлений можливості задавати питання свідкам, експертам.
Згідно з ч.2 ст.374 КПК України (1960 року) апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.
Колегія суддів вважає, що порушення місцевим судом вимог ст.257 КПК України (1960 року) щодо безпосередності судового розгляду, а також п.3 ч.2 ст.370 КПК України (1960 року) ( порушення права підсудного на захист у зв'язку з позбавленням його можливості задати питання свідкам, експертам тощо ) , є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які позбавили суд можливості повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Таким чином, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити всі фактичні обставини справи та зібрані докази, дати їм належну оцінку та постановити обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.
Інші доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілих щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також ОСОБА_1 щодо відсутності події інкримінованого йому злочину , передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підлягають перевірці під час судового розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, потерпілих задовольнити, апеляцію виправданого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.