Справа №2-276/07

РІШЕННЯ

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

04 липня 2007 року Амвросіївський районний суд Донецької області у складі: судді Смольнякова О.О. при секретарі Світлицькій М. М.  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.   Амвросіївка  справу  за  позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу,  мотивуючи тим,  що вона з 1986 по 2006 рік знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За позовом відповідача шлюб між ними розірвано. У позовної заяві відповідач вказав,  що шлюбні відношення між ними припинені з 2000 року,  вони мешкають окремо та окремо ведуть господарство. За час шлюбу було придбано автомобіль „Жигулі",  який оформлено на відповідача. Після розірвання шлюбу вона зверталася до суду та території Росії та стягнула з відповідача частину вартості автомобілю. Однак,  ОСОБА_2 неодноразово позичав у неї гроші але повертати не бажає. У лютому 2006 року в районі м.  Дніпропетровська автомобіль відповідача вийшов з ладу. Грошей у ОСОБА_2 не було і він зайняв їх у неї,  про що написав розписку,  що отримав 7, 5 тисяч рублів Росії. Ця сума відповідає 1387 гривням України. Оскільки цієї суми для ремонту було замало,  вона взяла у борг у своєї дочки,  ОСОБА_4,  370 гривен та у ОСОБА_3 - 700 гривень. Вона сама сплачувала гроші за ремонт,  тобто гроші знаходилися у неї. За ремонт вона сплатила 2557 гривень,  які просить стягнути з відповідача.

Крім того,  ОСОБА_2,  коли їздив до родичів у м.  Кривий Ріг,  неодноразово звертався до неї,  щоб вона надіслала йому гроші. На протязі 2005-2006 року вона надіслала йому 503, 34 гривні,  які також просить з нього стягнути. Вона з 2001 по 2006 рік сплачувала за використаний газ зі своїх коштів та витратила 3779, 55 гривень,  половину з яких просить стягнути з відповідача.

Всього просить стягнути з відповідача 4950 гривень.

У судовому засіданні позивача та її представник підтримали позовні вимоги та суду пояснили,  що відповідач у травні 2006 року звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу,  в якої вказав,  що відношення між ним та відповідачкою припинені з 2000 року. Дійсно вони,  хоч і мешкали у одному будинку,  господарство вели окремо один від одного. У серпні 2006 року шлюб розірвано. Відповідач брав гроші на ремонт автомобілю у борг,  про що дав розписку. Всі заявлені вимоги підтверджуються наданими квитанціями.

Відповідач та його представник позов не визнали та суду пояснили,  що позовні вимоги не підтверджені відповідними доказами. Розписка підтверджує,  що відповідач взяв у борг 7, 5 тисяч рублів Росії. Однак,  гроші постійно знаходилися у позивачки і вона сама оплачувала ремонт автомобілю. Тобто передачі грошей не було. Автомобіль експлуатувався обома сторонами. З рішення суду вбачається,  що майже 1/2 частина автомобілю належала позивачці,  тобто можливо припустити,  що гроші йшли на ремонт і її частини автомобілю. Квитанції по сплаті за газ підтверджують тільки те,  що відповідач своєчасно сплачував послуги. Доказів,  що саме позивачка з своїх коштів сплачувала ці послуги не має. Квитанції по пересилці грошей до м.  Кривий Ріг не підтверджують позику,  тому не має підстав вважати,  що відповідач брав ці гроші у борг. На той час сторони знаходилися у шлюбі. Відповідач пояснив,  що господарство вони утримували разом.

Вислухавши сторони,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено,  що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1986 по серпень 2006 року. У позовної заяві про розірвання шлюбу відповідач вказує,  що відношення припинені з 2000 року,  мешкає окремо від відповідачки. Відповідачка у судовому засіданні підтримала те,  що господарство вони ведуть окремо.

• Відповідно до наданої розписки,  ОСОБА_2 у лютому 2006 року взяв у борг у ОСОБА_1  7, 5 тисяч рублів Росії на ремонт автомобілю,  що відповідає 1387 гривням України.

В судовому засіданні встановлено,  що за ремонт автомобілю розплачувалася ОСОБА_1 ,  тобто гроші знаходилися у неї.

З наданих квитанцій по придбанню запчастин та пояснень ОСОБА_5,  відеозапис яких переглянуто у судовому засіданні,  вбачається,  що за ремонт автомобілю позивачка заплатила 2000 гривень: 1600 гривень запчастини та 400 гривень робота по ремонту.

Відповідно до ч.2  ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Суд вважає,  що факт позики підтверджено у судовому засіданні розпискою відповідача,  а саме на 7, 5 тисяч рублів Росії,  тобто на суму 1387 гривень,  як це слідує з пояснень позивачки. Факт того,  що за ремонт фактично розплачувалася позивачка,  тобто факту передачі грошів не було,  не спростовує того,  що відповідач брав ці гроші у борг,  щоб відремонтувати автомобіль.

Суд також вважає доведеним,  на підставі наданих документів (копії квитанцій на придбання запчастин та пояснення ОСОБА_5),  що всього позивачка за ремонт автомобілю сплатила 2000 гривень.

З пояснень позивачки слідує,  що вона брала у борг у своєї дочки 370 гривень,  однак це нічим не підтверджено,  та у ОСОБА_3 700 гривень (останнє підтверджується поштовим переказом на ім'я ОСОБА_6 у березні 2006 року). Приймаючи до уваги,  що за ремонт позивачка сплатила 2000 гривень,  суд вважає доведеним факт того,  що гроші,  які вона позичала у ОСОБА_3,  були витрачені нею на ремонт автомобілю.

Суд вважає недоведеним факт того,  що гроші,  які надсилала позивачка на ім'я ОСОБА_1 в м.  Кривий Ріг,  йому позичалися.

Згідно до  ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата,  пенсія та інші доходи,  одержані одним із подружжя.

З квитанцій по сплаті за газ вбачається,  що цю оплату проводив ОСОБА_2 і позивачка не надала суду доказів,  що сама вона за свої кошти сплачувала ці послуги. Відповідно до  ст.  162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку,  що належить громадянинові на праві приватної власності,  встановлюється угодою сторін.

Таким чином з відповідача на користь ОСОБА_1  підлягає стягненню 2000 гривень. Крім того,  з відповідача підлягає стягненню витрати,  які понесла позивачка при поданні позову,  а саме 81 гривна. Загальна сума,  яка підлягає стягненню становить 2081 гривна.

Керуючись  ст.  ст. 212-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 2081 (дві тисячі вісімдесят одну) гривню. У решті позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом_двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: