АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2889 2006 р.                        Головуючий у 1 інстанції Могильний О.П.

Категорія 39                                         Доповідач Гайсюк О.В.

УХВАЛА Іменем України

21 листопада 2006 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

при секретарі - Слюсаренко Н.Л. розглянувши    у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 вересня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору.

Зазначила, що 27.01.2004 р. між нею, як приватним підприємцем та ОСОБА_2 було укладено письмовий безстроковий договір, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язана виконувати обов'язки продавця. Цей договір було зареєстровано у центрі зайнятості за НОМЕР_1.

З 1.02.2006 року відповідачка перестала виходити на роботу.

25 квітня вона направила відповідачці письмове повідомлення з проханням з'явитись до служби зайнятості для вирішення питання розірвання трудового договору, але відповіді від неї не отримала.

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила суд розірвати трудовий договір, укладений між нею та відповідачкою.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В судовому засіданні апеляційного суду, представник позивачки доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 з доводами скарги не погодилась.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.6 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. № 260, що зареєстровано в міністерстві юстиції України 27.06.2001 р. за № 554/5745, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.

Але з трудового договору укладеного між працівником ОСОБА_2 та фізичною особою - ОСОБА_1 (а. с. 8) вбачається, що позивачка не зробила запису про підстави припинення договору з посиланням на відповідні статті КЗпП України, зокрема на п.4 ст. 40 КЗпП України, як зазначає позивачка в позовній заяві (а. с. 2-3), не визначилась позивачка і з датою припинення договору.

Про припинення трудового договору з ОСОБА_2 з 28.02.2006 р. позивачка письмово повідомила лише Кіровоградську ОДПІ, про що свідчить заява від 17.02.2006 р. (а. с. 9). Доказів того, що про припинення договору сповіщався Кіровоградський міськрайцентр зайнятості, який зареєстрував договір за НОМЕР_2 (а. с. 8) позивачка також не надала.

ОСОБА_2 категорично заперечує твердження позивачки про те, що вона зверталася до пред'явлення позову до ОСОБА_2 з проханням розірвати договір (а. с. 37) і зазначає, що від позивачки листа від 25.04.2006 р. (а. с. 13) не отримувала.

Із змісту листа від 25.04.2006 року з пропозицією позивачки з'явитись в центр зайнятості для розірвання трудового договору вбачається, що в ньому не зазначена адреса ОСОБА_2, в поштовій квитанції від 25.04.2006 р. адреса ОСОБА_2 також точно не зазначена, лише зазначено "м. Кіровоград" та поштовий індекс 25000 (а. с. 13), але поштовий індекс відповідачки - 25031 (а. с. 2).

Отже, позивачка не надала доказів того, що вона пропонувала відповідачці оформити припинення трудового договору в центрі зайнятості відповідно до Порядку, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 p., а тому відсутні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 перешкоджала позивачці в установленому порядку припинити дію трудового договору та зняти трудовий договір з реєстрації в державній службі зайнятості.

Про намір позивачки припинити дію трудового договору за п.4 ст. 40 КЗпП відповідачка дізналася лише після звернення позивачки до суду з позовом і не заперечує оформити припинення договору в службі зайнятості (а. с. 38 зворотня сторона).

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не порушувала законних прав позивачки, а ОСОБА_1 не дотрималась порядку припинення трудового договору між працівником і фізичною особою, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, по суті є правильним і справедливим, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308,313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.