Справа №22а -2334 2006р. Головуючий у 1 інстанції Брегей Р.І.
Категорія 19,23 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С. при секретарі Дімановій Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою КП "Миколаївська обласна друкарня" на рішення Компаніївського районного суду від 15 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до КП "Миколаївська обласна друкарня" про стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Зазначали, що 19 серпня 2005 року приблизно о 17.30 годині на під'їздній дорозі до зони відпочинку "Рибаківка" на території Миколаївської області сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобілів УАЗ - 396201 НОМЕР_1, в якому знаходились вони, та ВАЗ - 2107 НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, винуватцем якої і був останній. Під час пригоди всі вони отримали тілесні ушкодження різних ступеней тяжкості, а автомобіль суттєво пошкодився. За даним фактом ДТП порушено кримінальну справу, яку закрили в зв'язку із смертю винуватця зіткнення водія ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з відповідачем. Оскільки останній у добровільному порядку не відшкодував шкоди, вони і просили стягнути з нього на користь : ОСОБА_1 - 763 грн. матеріальної, 10 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_2 - 10 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_3 - 10 000 грн. моральної шкоди: ОСОБА_4 - 12 248 грн. матеріальної, 10 000 грн. моральної шкоди.
Притягнувши до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_6, рішенням Компаніївського районного суду від 15 червня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.
Суд дійшов висновку, що відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, в трудових відносинах з яким перебував водій ОСОБА_5, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, повинен відшкодувати позивачам заподіяну матеріальну та моральну шкоду, яку й стягнув відповідно: на користь ОСОБА_1 - 763 грн. та 4 000 грн. ; ОСОБА_2 - 2 000 грн.; ОСОБА_3 - 2 000 грн.; ОСОБА_4 - 12 223, 44 грн. та 5 000 грн.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через невідповідність фактичним обставинам справи. Зазначається, зокрема, що ОСОБА_5 19 серпня 2005 року не перебував в трудових відносинах з відповідачем, оскільки транспортний засіб знаходився у нього в користуванні на правах оренди.
При цьому, суд не взяв до уваги, що є непряма вина водія УАЗ ОСОБА_4, необгрунтовано стягнув вартість придбаних медикаментів та послуг легкового автотранспорта, завищив розмір моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 19 серпня 2005 року приблизно о 17.30 годині на 00 км 650 метрів автодороги Н150311 (під'їздна дорога до зони відпочинку "Рибаківка") на території Миколаївської області внаслідок зіткнення автомобілів УАЗ-396201 НОМЕР_1, яким керував його власник ОСОБА_4, та ВАЗ-2107 НОМЕР_2, належного на праві власності КП "Миколаївська обласна друкарня", сталася дорожньо-транспортна пригода з вини його працівника - водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_5, кримінальна справа відносно якого закрита внаслідок його смерті на підставі п.8 ст.6 КПК України.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. ст. 202, 207, 799, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, постанов Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодувати заподіяну з вини його працівника шкоду, розмір якої доведений в судовому засіданні, стягнувши на користь: ОСОБА_1 763 грн. матеріальної та 4 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 2 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_4 - 12 223,44 грн. матеріальної та 5 000 грн. моральної шкоди.
Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. При цьому, докази оцінені судом відповідно до ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України. До того ж, надані відповідачем докази, в тому числі і письмові, з достовірністю не встановлюють наявність або відсутність обставин по справі, є суперечливими і не узгоджуються з іншими доказами по справі.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Компаніївського районного суду від 15 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.