Справа №22-2908                                      Головуючий у першій інстанції Куценко О.В.

Категорія   44                                              Доповідач  Черниш Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого- судді Кривохижі В.І.,

суддів Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі  Тітенко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 серпня 2006 року,

встановила:

8 вересня 2003 року Кіровоградське комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство №8 (далі- КРЕП №8) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 942 грн. 22 коп., що утворилась внаслідок несплати ним до липня 2003 року щомісячних платежів на утримання будинку АДРЕСА_1, в якому розташована належна відповідачеві квартира. В процесі розгляду справи( в серпні 2006р.) позивач збільшив розмір позову до 1388 грн. 30 коп., посилаючись на те, що відповідач до того часу продовжував ухилятись від виконання зобов»язань по сплаті зазначених платежів.

Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 серпня 2006 року позов задоволено частково: постановлено стягнути з відповідача на користь КРЕП №8 848 грн. 16 коп. заборгованості та 81 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1ставив питання про скасування зазначеного рішення з мотивів порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. Зазначав, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не врахував його, відповідача, доводів щодо невиконання КРЕПом обов»язків по утриманню будинку, факту розірвання в зв»язку з цим договору. Просив з цих підстав постановити нове рішення, яким в позові відмовити, врахувавши, що з позивачем в договірних стосунках не перебуває.

При розгляді справи відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти них заперечував.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1є власником приватизованої ним в липні 1993 року 2-кімнатної квартири жилою площею 27,49 кв.м , розташованої за НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, наймачем якої був згідно відповідного ордеру, виданого за рішенням міськвиконкому НОМЕР_2(а.с.З, 4). Після приватизації квартири відповідач припинив оплату витрат на утримання будинку та прибудинкових територій, в зв»язку з чим утворилась заборгованість станом на липень 2006 року в сумі 1366 грн.08 коп., в тому числі до 1 січня 1998 року- 232 грн.98 коп., до липня 2003 року-942 грн.22 коп., про що свідчать дані виписок з особового рахунку. (а.с.5-6, 69).

За таких обставин суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, але лише за період часу, який знаходиться в межах строку позовної давності, і стягнув заборгованість, що утворилась внаслідок несплати платежів, починаючи з серпня 2000 року.

Наведене обгрунтування правового висновку, покладеного в основу судового рішення, повною мірою узгоджується з положеннями ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», пункту 17 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №576 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, якими передбачено обов»язок власників квартир багатоквартирних будинків брати участь у загальних витратах, пов»язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, щомісячно вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за його обслуговування. Єдиний тариф вартості 1 кв.м загальної площі житла визначений та погоджений міською радою відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року №939 Складу витрат підприємств житлового господарства, пов»язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, що входять до квартирної плати (плати за утримання житла)(а.с.70).

Суд дав належну оцінку доводам, на які посилався відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, щодо необґрунтованості вимог про внесення щомісячних платежів у зв»язку з відсутністю відповідного договору з КРЕПом. Правильність висновку суду про фактичне перебування сторін в договірних відносинах підтверджується відкриттям на ім»я ОСОБА_1 розрахункового рахунку і не суперечить загальним положенням зобов»язального права.

Необгрунтованим є посилання відповідача на невиконання позивачем послуг по обслуговуванню та утриманню будинку АДРЕСА_1. Доказів, які спростовували б доводи позивача і підтверджували, що той зазначених обов»язків не виконує, відповідач не надав. Не містять їх і матеріали справи.

За таких' обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи. Рішення суду є законним і обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Однак, оскільки суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат всупереч вимогам ч. 2 ст. 88 ЦПК України не врахував, що ОСОБА_1як інвалід 1 групи(а.с.23) звільняється від сплати державного мита згідно п.18) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито», колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з відповідача 51 грн. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 серпня 2006 року залишити без змін, виключивши з його резолютивної частини про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.