Справа № 1005/2240/2012 Головуючий у І інстанції Левченко
Провадження № 11/780/225/13 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В.
Категорія 55 26.02.2013
УХВАЛА
Іменем України
21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Ігнатюка О.В.,
суддів Семенцова Ю.В., Дриги А.М.,
за участю прокурора Красківського В.П.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Маркицького А.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2012 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, з середньою - спеціальною освітою, неодруженого, працюючого механіком ТОВ «Провайн», маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді двохсот сорока годин громадських робіт;
виправдано за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів,
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи з 12.01.2005 року зареєстрованим у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець (ЄДР НОМЕР_1), 11.09.2009 року у невстановлений в ході досудового слідства проміжок часу, перебуваючи в приміщенні Бориспільського міськрайонного центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, в порушення п.«б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», та в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», достовірно знаючи про те, що він являється фізичною особою-підприємцем, діючи умисно, з метою отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, при подачі письмової заяви до Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, поставив підпис, що він на момент подачі заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, таким чином зробив заяву для одержання статусу безробітного, подання якої передбачене п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних» та яка, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», надає право громадянам України на реалізацію своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів.
Так з 11.09.2009 року по 03.02.2010 року, будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, ОСОБА_2, перебуваючи на обліку як безробітній в Бориспільському міськрайонному центрі зайнятості, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману службових осіб Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, який виразився у поданні 11.09.2009 року заяви, що містить неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, у зв'язку з чим не являється безробітнім та не має права на отримання допомоги по безробіттю, внаслідок чого незаконно отримав у період перебування на обліку в Бориспільському міськрайонному центрі зайнятості з 11.09.2009 року по 03.02.2010 року грошові кошти у вигляді допомоги по безробіттю на загальну суму 9993,51 грн.
Згідно акту розслідування Бориспільського міськрайонного центру зайнятості страхового випадку № 88 від 27.09.2010 року, довідки головного бухгалтера Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, ОСОБА_2 незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 11.09.2009 року по 03.02.2010 року на загальну суму 9993,51 грн.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що з 12.01.2005 року він, будучи зареєстрованим у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець (ЄДР НОМЕР_1), 11.09.2009 року у невстановлений в ході досудового слідства проміжок часу, перебуваючи в приміщенні Бориспільського міськрайонного центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, в порушення п.«б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», та в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», достовірно знаючи про те, що він являється фізичною особою-підприємцем, діючи умисно, з метою отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, при подачі письмової заяви до Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, поставив підпис, що він на момент подачі заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, таким чином зробив офіційний документ - заяву для одержання статусу безробітного, подання якої передбачене п.12 постанови Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» та яка згідно ч. 1 ст. 1 Закону України про звернення громадян» надає право громадянам України на реалізацію своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів.
11.09.2009 року, у невстановлений в ході досудового слідства проміжок часу, ОСОБА_2, будучи зареєстрованим у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець, перебуваючи в приміщенні Бориспільського міськрайонного центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, з метою отримання соціальної допомоги по безробіттю, в порушення законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», завідомо поставив у заяві, подання якої передбачене п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року «Про ствердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», свій підпис, що він на момент подачі заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та таким чином засвідчив неправдиві відомості. В подальшому ОСОБА_2, діючи умисно, з метою отримання грошових коштів по безробіттю, подав працівникам Бориспільського міськрайонного центру зайнятості завідомо підроблений документ - заяву щодо вирішення питання про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю і на підставі вказаної заяви із неправдивими даними, наказом директора Бориспільського міськрайонного центру зайнятості від 11.09.2009 року № НТ 090911 ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Такі його дії органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа та його використання.
За вироком суду ОСОБА_2 виправдано за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину.
В апеляції (та змінах до неї) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд. Обгрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч. 1, 4 ст. 358 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи. Не погоджується з висновком суду, що предметом злочинів, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України, є письмові документи, які мають джерелом свого походження особу, яка має право видавати чи посвідчувати вказані документи у зв'язку з професійною діяльністю, а підроблення документів, які походять від фізичної (приватної) особи, що не уповноважена їх видавати чи посвідчувати, складу злочину не утворюють. Вважає, що редакція ст. 358 КК України на момент вчинення ОСОБА_2 злочину, не пов`язувала вчинення підроблення офіційного документу з професійною діяльністю особи, яка його підробила, у зв'язку з чим висновок суду про обов'язкове походження підробленого документу від особи, що має право видавати такі документи в силу своєї професійної діяльності, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ № 219 від 14.02.2007 року, для одержання статусу безробітного громадянин повинен подати до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не займається підприємницькою діяльністю. Тому враховуючи, що станом на 2009 рік в обов'язки спеціаліста центра зайнятості не входила перевірка відомостей, що містяться у заяві громадянина про надання статусу безробітного, зазначення ОСОБА_2 у вказаній заяві завідомо неправдивих відомостей про те, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності, та наступне подання цієї заяви до Бориспільського міського центру зайнятості обумовило настання юридичних наслідків, заява останнього є офіційним документом. Отже висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч.1 4 ст. 358 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, суд, дійшовши висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч. 1, 4 ст. 358 КК України, у порушення вимог ст. 334 КК України, виправдав його на підставі п. 1 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю події злочину.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду в частині засудження його за ч. 1 ст. 190 КК України з призначенням покарання у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин скасувати, постановивши виправдувальний вирок. Вважає вирок суду незаконним в частині визнання його винним за ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Його вина у формі умислу не доведена, обставини справи і досліджені докази вказують, на його думку, на необережність, нерозуміння процедури закриття підприємства. Вважає, при наявності суперечливих доказів у справі, перші свідчення мають істотне значення для висновків суду. Але, суд не звернув на це уваги і не піддав аналізу перші його свідчення, на які він наполягав як під час судового слідства та судових дебатах. Зазначає, що суд у своєму рішенні посилається на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які начебто спростовують його показання в частині того, що він знав, що не підприємець. Але дане ствердження суду не відповідає дійсності, оскільки зазначені свідки не вказували, що на момент звернення із заявою до Бориспільського центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю, він був підприємцем. Отже показання вищезгаданих свідків, на яких посилається суд у вироку, не свідчать про його навмисні дії при заволодінні грошової допомоги по безробіттю. У справі взагалі немає таких даних, крім його так би мовити «зізнавальних» показань. Крім того, у справі є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.07.2011 року щодо нього за ст.ст. 190, 358 КК України, яка була скасована 23.01.2012 року та направлено матеріали для організації додаткової перевірки (а.с.20, 16-17). Але невідомо про прийняте рішення по даним матеріалам, оскільки приводом для порушення даної справи стали матеріали по заяві директора Бориспільського центру зайнятості (а.с.1).
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого, думку прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого, та підтримав подану апеляцію ( із змінами ) прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого - задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 367 КПК України ( 1960 року) підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові) фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально - процесуального закону.
Відповідно до ст. 370 КПК України (1960 року) істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Згідно ч. 4 ст. 327 КПК України (1960 року) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Зазначені підстави для постановлення виправдувального вироку є визначеними, вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
У виправдувальному вироку суд повинен зазначити конкретну підставу, передбачену ч. 4 ст. 327 КПК України, для виправдування підсудного.
Проте суд першої інстанції, в порушення вимог вказаної норми закону, у резолютивній частині вироку зазначив, що виправдав засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України за відсутністю події злочину. Але при цьому мотивує тим, що «жодного з наведених обставин органами обвинувачення суду не надано та не доведено з приводу прав та повноважень підсудного ОСОБА_2 до видачі якихось документів. Подана ним до Бориспільського центру зайнятості заява не може бути судом визнана як офіційний документ. Підроблення документів, які мають своїм джерелом походження фізичну, приватну особу, яка не уповноважена видавати чи посвідчувати документи, що надають права чи звільняють від обов'язку, складу даного злочину не утворює».
Відповідно до ст. 328 КПК України постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково. При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові. При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.
Згідно п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року № 3 (із змінами), у кожній справі про злочин, яким заподіяно матеріальну шкоду, суд при постановленні вироку зобов'язаний вирішити цивільний позов. Цивільний позов при постановленні вироку може бути залишено без розгляду лише у випадку виправдання підсудного за відсутністю складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання. Якщо позов підтримує прокурор або коли його заявлено підприємством, установою, організацією, колгоспом, кооперативом чи іншою громадською організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника.
Постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_2 та вирішуючи питання щодо цивільного позову, заявленого Бориспільським районним центром зайнятості на суму 9 993,51 грн., суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 328 КК України, та не врахувавши роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року № 3 (із змінами), залишив цивільний позов без розгляду, мотивуючи тим, що вказана сума повністю виплачена підсудним Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та на даний час центр зайнятості до підсудного претензій майнового характеру не має.
Відповідно до ст. 368 КПК України дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження та спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У вироку суду зазначено, що вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується його показаннями, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9, які були допитані в судовому засіданні, а також іншими доказами в їх сукупності, в тому числі даними протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наданих ними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді у різі неявки в судове засідання свідка, явка якого в тих або інших причин неможлива.
Оголошення показань свідків, які не з`явились в судове засідання, можливе лише за умови письмового підтвердження отримання свідком судової повістки та підтвердження даних про поважні причини, що перешкоджають явці свідка в судове засідання. Це причини, які не дають змоги з`явитись свідку в судове засідання протягом тривалого часу.
Як вбачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 викликалися в судове засідання на 21.09.2012 року, але не з`явились, надавши заяви про їх участь в екзаменаційній сесії з 10.09.2012 року по 29.09.2012 року. Проте, повторно, вказані свідки в судове засідання, яке проводилося 05.10., 08.10., 11.10, 23.10., 29.10.2012 року, судом не викликалися, визнавши причини неявки їх поважними.
Крім того, поза увагою суду залишилося клопотання сторони захисту про витребування відмовного матеріалу щодо ОСОБА_2, який було направлено для організації додаткової перевірки (а.с.234).
Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
Судом першої інстанції належним чином не з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину, обставини, на підставі яких встановлюється суб'єктивна сторона злочину: вина та її форма, мотив здійснення злочину.
Вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є суттєвими, впливають на законність прийнятого рішення і не можуть бути усунені судом апеляційної інстанції, що відповідно до 367 КПК України (1960 року) тягне за собою необхідність скасування постановленого вироку та повернення справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, ретельно перевірити доводи, на які звертають увагу в апеляціях прокурор та засуджений, і в залежності від встановленого прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Маркицького А.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду.
С У Д Д І:
_________________ ____________________ _________________
( Ігнатюк О.В. ) ( Семенцов Ю.В. ) ( Дрига А.М. )