Справа № 22-2547 2006 рік.                          Головуючий у 1 -й інстанції - Кропліс Л.В.

Категорія -31.                                                       Доповідач - Спірідонова Л.С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ.

22 листопада 2006 року           колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Потокам В.Д.

суддів- Спірідонової Л.С., Белінської І.М.

при секретарі - Шевченко Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітня 2006 року комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14 звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по комунальним платежам з тих підстав, що відповідачка є наймачем кімнати НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 15.7 кв.м. За період з 01.04.2004 року по 01.02.2006 року вона не вносить квартплату та плату за комунальні послуги.

Просили стягнути з відповідачки на користь КРЕП № 14 квартирну плату в сумі 21.76 грн. та плату за електроенергія в сумі 377.30 грн., а всього 399.06 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2006 року прийнята відмова КРЕП № 14 від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі та відмовлено в частині стягнення заборгованості за електричну енергію.

Суд прийшов до висновку, що в разі розподілення електроенергії за загальним лічильником плата повинна встановлюватись пропорційно потужності електрообладнання наймача, а оскільки ці обставини позивачем не встановлювались встановити фактичне використання електроенергії не можливо.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв»язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначається, що в даному випадку Правила користування приміщеннями житлових будинків та при будинковими територіями застосовуватися не можуть, оскільки зазначене приміщення має цільове призначення для тимчасового проживання і є гуртожитком.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарги не має.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення гуртожитку НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КРЕП № 14. Позивачка є наймачем квартири в даному гуртожитку.

До квітня 2004 року гуртожиток належав ДП ТПФ «Зірка» ВАТ «Червона зірка». З приводу плати комунальних послуг, в т. ч. і за електроенергію, мешканці гуртожитку знаходились з ДП в договірних стосунках. Після передачі будівель КРЕП № 14 договори не переукладались.

Порядок користування гуртожитками регулюється ст. 130 Житлового кодексу України та гл. УІ «Примірного положення про гуртожиток» затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, зокрема ст.38 передбачено, що плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які перебувають у сімейних стосунках, проводиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки за користування жилою площею і окрема плата за них не стягується.

В даному випадку йдеться про оплату спожитої електроенергії, яка з 2004 року почала нараховуватись окремо від плати за комунальні послуги.

З цього приводу листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 16.09.2004 року «Щодо тарифів на електроенергію для населення, що проживає в гуртожитках» роз»яснено, що порядок розподілу знаходиться у виключній компетенції власника гуртожитку, як господарюючого суб»єкта. При цьому порядок розрахунків за спожиту електричну енергію мешканцями гуртожитку має бути зазначений у документі, що регулює відносини власника гуртожитку та його мешканців.

В судовому засіданні встановлено, що договори з даного приводу не укладались, доказів, яким чином проводилось нарахування, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке привело або могло б привести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України. Колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.