Справа № 22-ц- 5917 / 2006 р.                                                 Головуючий І інст. Чередник В.Є.

Категорія відшкодування шкоди                                             Доповідач                  Луспеник Д.Д.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -    судді Луспеника Д.Д.,

суддів              -                Яцини В.Б., Швецової Л,А.,

при секретарі -                Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальність „СІП"

на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2006 р.

по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „СІП" до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків,

встановила:

У червні 2006 р. ТОВ „СІП" звернулося до районного суду зі вказаною позовною заявою, в якій просили стягнути з відповідачки 248627,01 грн. матеріальних збитків (витрат та упущеної вигоди), завданих незаконним пред'явленням ОСОБА_1 позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та безпідставним забезпеченням вказаного позову.

У порядку забезпечення позову позивач просив заборонити ОСОБА_1 відчуження, передачу в оренду, здійснення реконструкції належного їй нерухомого майна, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, оскільки невжиття цих заходів може зробити неможливими або утруднити виконання рішення суду, яке може бути ухвалене за матеріальними вимогами.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 червня 2006 р. вказана заява про забезпечення позову задоволена способом, викладеним у заяві.

28 вересня 2006 р. до суду із заявою звернувся представник ОСОБА_1, в якій просив замінити спосіб забезпечення позову, скасувавши такі заходи відносно магазину непродовольчих товарів АДРЕСА_1 і прийнявши такі ж заходи відносно її квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2. Заява мотивована тим, що позивач не надав суду доказів, що магазин належить саме відповідачці, види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, тому доцільніше накласти арешт на квартиру, яка своєю вартістю більша заявлених вимог.

Ухвалою цього ж суду від 23 жовтня 2006 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1. Суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16.06.2006 р., та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить відповідачці на праві власності.

В апеляційній скарзі представник ТОВ „СІП" просить ухвалу суду про заміну способу забезпечення позову скасувати як незаконну та залишити в силі ухвалу суду від 16.06.2006 р. про забезпечення позову.

При цьому вказується на порушення судом норм процесуального права, оскільки замінений вид забезпечення позову без згоди на це позивача і судом не перевірено, чи находиться квартира у дійсному, реальному розпорядженні відповідачки. Також не враховано, що предметом позову є відшкодування збитків, тобто витрат і упущеної вигоди в повному обсязі і розмір збитків може бути збільшений на час вирішення спору по суті.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_1 про заміну способу забезпечення позову, районний суд виходив з того, що цивільне процесуальне право в однаковій мірі захищає права як позивача, так і відповідача, тому накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими вимогами, оскільки вартість нежитлових приміщень в багато разів перевищує розмір позовних вимог.

Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а в задоволенні клопотання представнику ОСОБА_1 про зміну способу забезпечення позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача.

Як вбачається з протоколу судового засідання і зазначене підтверджено в суді представником позивача, згоди позивача на заміну обраного судом способу забезпечення позову іншим способом не було, проти заявленого клопотання було заперечення.

У такому разі у суду не було законних підстав для задоволення заяви про заміну способу забезпечення позову і обрання іншого способу, оскільки зазначена норма цивільного процесуального права є імперативною і не дає права на інше її тлумачення.

Судова колегія зазначає, що в разі, якщо відповідач вважала, що вжиті заходи забезпечення позову не відповідають фактичним обставинам справи або є не співмірними із заявленими вимогами, або заява немотивована, то вона вправі була оскаржити зазначену ухвалу суду в апеляційному порядку.

Зазначене не позбавляє відповідача на підставі ч. 2 ст. 154 ЦПК України замість допущеного судом виду забезпечення позову внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

У зв'язку зі скасуванням оскарженої ухвали суду, в силі залишається ухвала суду від 16 червня 2006 р. про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ „СІП".

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ „СІП" задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2006 р. скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про заміну способу забезпечення позову.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно і в силу ч. 1 ст. 324 ЦПК України в касаційному порядку оскаржена бути не може, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню справи.