УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 жовтня 2006року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Парапана В.Ф.

Судців: Панасенкова В.О.,  Громіка Р.Д.

При секретарі: Яні Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні р м.Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2005р. у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди міни дійсною та визнання права власності на домобудівлю ,-

ВСТАНОВИЛА   :

У липні 2002р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди міни від 19.07.2001р. дійсною та визнання права власності на домобудівлю, розташовану АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що в липні 2001р. між ними та відповідачем була досягнута . угода про обмін недобудованого будинку АДРЕСА_1, який належав на праві власності ОСОБА_3, на автомобіль "КАЗ-4540" з автопричепом "ГКБ 819", що належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з доплатою позивачами 500 доларів США відповідачеві, про що була засвідчена угода в Жабівській сільській Раді.

Позивачі зазначали, що вони виконали свою частину угоди; ОСОБА_1 відвіз автомобіль з автопричепом в м.Дмитровськ Орловської області, куда просив транспортувати відповідач і оформив договір купівлі-продажу спірного транспорту на знайомого ОСОБА_3 по згоді з останнім, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди на домобудівлю.

Тому на підставі ст. ст. 47 ч.2, 227 ЦК УРСР вони просили про задоволення позову.

Відповідач позов не  визнав.

Рішенням суду від  16.12.2005р.   у позові  відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення  судом норм матеріального  та процесуального права.

Справа №22-4476/2006р.           Головуючий у 1 інстанції: Магалюк В.І.

Категорія -     5                              Доповідач: Парапан В.Ф.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд виходив з того, що оскільки договір міни житлового будинку на транспортні засоби не був нотаріально посвідчений, тому він є недійсним.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, так як він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ст.241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.

Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Згідно з положеннями ст.ст.225, 227 ЦК України УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові, а договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" викладено такі роз'яснення з даного питання. "Суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради".

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови №3 від 28 квітня 1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 Цивільного Кодексу України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

З матеріалів справи видно і це зазначено в апеляційній скарзі позивачів, що сторони на виконання досягнутої домовленості звернулися до приватного нотаріуса для посвідчення договору міни, проте нотаріусом їм в цьому було відмовлено з тих мотивів, що автомашина з причепом перебувають на обліку в Росії, а на будинок немає документів, підтверджуючих право власності.

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що відповідач є власником спірного будинку.

За таких обставин слід дійти висновку, що відповідач не ухилявся від нотаріального оформлення угоди, оскільки він не є власником спірного будинку, а тому підстав для визнання угоди дійсною за правилами ч.2 ст.47 ЦК УРСР немає.

Тому міськрайонний суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду є правильним і підстав для його скасування колегія суддів не встановила.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2005 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.