2/754/1268/13

Справа № 2603/10248/12

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ярошенко С.В.,

при секретарі - Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, якому належала на праві власності квартира АДРЕСА_1. Вказувала, що вона, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.03.03 року та розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 725 від 07.07.03 року, була опікуном померлого та постійно проживала з ним у вказаній квартирі. Зазначала, що не зверталася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру. Посилаючись на викладене, просила суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спірну квартиру.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з наведених у ній підстав.

Представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, представник прокуратури Деснянського району м. Києва проти задоволення позовних вимог заперечували.

Третя особа ОСОБА_2 просив позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на жило від 28.07.97 року та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.05 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.03.03 року та розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 725 від 07.07.03 року ОСОБА_3 визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить вказана квартира.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що проживала разом із ОСОБА_3 у спірній квартирі, інших спадкоємців у померлого немає, тому фактично прийняла спадщину і має право на вказану квартиру.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Зволікання з виконанням зобов'язань, передбачених ч. 1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1299 ЦК України, щодо оформлення права на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, або їх невиконання також не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Зіставивши наведені норми цивільного закону, можна зробити висновок, що закон не вимагає від спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки така умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем.

Так, закон не зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є лише відсутність відмови від неї.

Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1220 ЦК) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву (ст. 1296 - 1298 ЦК).

На обґрунтування факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивач вказує рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.03.03 року, в мотивувальній частині якого зазначається про проживання її з ОСОБА_3, проте вказане посилання не може бути належним доказом спільного проживання на момент відкриття спадщини у 2005 році.

Допитана в судому засіданні, за клопотанням представника позивача, свідок ОСОБА_4, яка була сусідкою померлого, вказала, що періодично бачила ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_3, вказувала, що позивач приходила допомагати останньому, оскільки він був фізично обмежений.

Вказані обставини та квитанції за послуги телефонного зв'язку, за користування кабельним телебаченням не можуть свідчити про факт постійного проживання, оскільки позивач, як зазначалося вище, була опікуном спадкодавця і вказані дії входили до її обов'язків як опікуна ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною третьою статті 1268 ЦК визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем.

Виходячи з наведеного, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження постійного проживання зі спадкодавцем, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: