Справа № 2-1224/11 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.

Провадження № 22-ц/780/1162/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 22 27.02.2013

УХВАЛА

Іменем України

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного малого підприємства "Іскра" на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Приватного малого підприємства "Іскра" до Відкритого акціонерного товариства "Макарівська сільгоспхімія", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем права власності на рухоме майно в порядку набувальної давності та стягнення вартості транспортного засобу,

встановила:

У липні 2011 року позивач звернувся до Макарівського районного суду з позовом, який уточнив у листопаді 2012 року і в якому посилався на те, що 01.04.1994 року ПМП « Іскра» уклало з Макарівським районним об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Сільгоспхімія" договір оренди транспортного засобу - вантажного автомобіля марки ГАЗ-3507 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_1 строком на три роки. Цього ж дня було підписано двосторонній акт приймання - передачі орендованого об'єкту рухомого майна. Пунктом 5 вказаного договору оренди передбачено право на перехід транспортного засобу у власність орендаря по закінченню його амортизаційного строку служби, тобто 01.04.1997 року. Окрім сплати щомісячної плати за оренду ніяких додаткових оплат вартості автомобіля та витрат умовами договору встановлено не було. За час дії договору оренди ним було виплачено орендну плату у сумі 2965 грн., при цьому за його кошти було проведено повний капітальний ремонт двигуна автомобіля, нові автопокришки, акумулятор, інші запчастини та вузли до автомобіля.

Вважає, що на момент укладення договору оренди він, як орендар, набув права викупу об'єкта оренди у відповідача. Проте, відповідач ОСОБА_2 без будь-якої правової підстави незаконно заволодів належним йому майном транспортним засобом та протиправно утримує його у домоволодінні свого батька відповідача ОСОБА_3, що знаходиться у АДРЕСА_1

Тому просив визнати приватне мале підприємство «Іскра» добросовісним набувачем права власності на зазначений транспортний засіб, визнати за позивачем право власності на вказаний транспортний засіб за набувальною давністю відповідно до вимог ч. 4 ст. 344 ЦК України та стягнути з відповідача ОСОБА_2 вартість автомобіля з урахуванням офіційного індексу інфляції в розмірі 6778,32 грн. та неодержані доходи, яких позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, (упущену вигоду), за увесь період його експлуатації (використання) відповідачем у особистих цілях (інтересах третіх осіб), з грудня 2008 року по 22.10.2012 року у розмірі 13576,64 грн., а всього стягнути з відповідача 20364,96 грн. та судові витрати.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року позовні вимоги залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права і таким, що суперечить статтям 8, 129 Конституції України, статті 6 Європейської Конвенції з основних прав та свобод людини та не відповідає вимогам статей 213, 215 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ВАТ "Макарівська сільгоспхімія", суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між двома юридичними особами виникли договірні відносини щодо виконання умов договору оренди, які належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановлено, що 01 квітня 1994 року Макарівське районне об"єднання "Сільгоспхімія" і мале підприємство «Іскра» уклали договір оренди автомобіля ГАЗ-3507 державний номер НОМЕР_1 строком на три роки. Пунктом 5 договору сторони погодили, що об"єкт оренди переходить у власність орендаря по закінченню амортизаційного терміну. (а. с. 18).

У позовній заяві позивач посилається на те, що за час дії даного договору він виплатив орендодавцю орендну плату в розмірі 2965 грн., за свої кошти провів повний капітальний ремонт двигуна автомобіля, придбав деякі нові запчастини та вузли автомобіля, також посилається на те, що між ним та орендодавцем виникли договірні відносини.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог Приватного малого підприємства "Іскра" до ВАТ "Макарівська сільгоспхімія" про визнання добросовісним набувачем права власності на транспортний засіб та визнання за позивачем права власності на вказаний транспортний засіб за набувальною давністю, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що даний спір виник практично між юридичними особами і підлягає розгляду в господарському суді, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині позовних вимог до ВАТ "Макарівська сільгоспхімія" підлягає закриттю відповідно до вимог п. 1 ст. 1 ст. 205 ЦПК України.

Відмовляючи в позові до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких заявлених вимог. Крім того, судом не встановлено порушень зазначеними відповідачами прав позивача.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно ст. ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та порушення останніми прав позивача.

Встановлено, що на час виникнення правовідносин між юридичними особами у 1994 році спірний автомобіль належав Макарівському районному об"єднанню «Сільгоспхімія», яке передало його в оренду малому підприємству "Іскра" за певну орендну плату строком на три роки.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 з травня 2008 року і по даний час самоправно, без дозволу та згоди власника, жодних належних на те правових підстав використовував у власних потребах вантажний автомобіль. Однак, належних та допустимих доказів зазначеним обставинам він суду не надав.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 205, 206, 303, 307, 308, 310, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Іскра" задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року скасувати в частині відмови в позові Приватного малого підприємства "Іскра" до Відкритого акціонерного товариства "Макарівська сільгоспхімія" про визнання добросовісним набувачем права власності на рухоме майно та визнання права власності на рухоме майно в порядку набувальної давності.

Закрити провадження в частині позову Приватного малого підприємства "Іскра" до Відкритого акціонерного товариства "Макарівська сільгоспхімія" про визнання добросовісним набувачем права власності на рухоме майно та визнання права власності на рухоме майно в порядку набувальної давності.

Роз'яснити заявникові, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського судочинства.

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді