ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

14 листопада 2006 р.

№ 3/12

 

     Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

 

суддів

Чернова Є.В.,

 

Цвігун В.Л.,

 

розглянув касаційну скаргу

 

Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі  Івано-Франківської дирекції УДППЗ “Укрпошта”

 

на постанову

від 27.06.06 Львівського апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 3/12 господарського суду Івано-Франківської області

 

за позовом

Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі  Івано-Франківської дирекції УДППЗ “Укрпошта”

 

до	Підгірської  сільської ради

 

3-тя особа на стороні відповідача

Підприємець ОСОБА_1

 

про	стягнення коштів в сумі 32058 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідачів: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.06 (суддя Фрич М.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

 

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.06 (колегія суддів у складі: Гнатюк Г.М.. -головуючий, Кравчук Н.М..,  Мирутенко О.Л.)  рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено. Постанову мотивовано недоведеністю позовних вимог.

 

В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник посилається на те, що  суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги норми матеріального права, а саме, ч.1 ст. 661 ЦК України щодо відповідальності продавця у разі відсудження товару у покупця,  та ч.1 п.2 ст. 225 ГК України. Скаржник також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції  норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, а саме, що судом апеляційної інстанції не досліджено договір  підряду №30 від 26.05.03.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.111⁵ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

 

Відповідно ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Рішенням Підгірської  сільської ради   (відповідач) від 05.12.2002р. вирішено передати Івано-Франківській дирекції  Українського державного підприємства „Укрпошта нежитлове  приміщення загальною площею 100,7кв.м по АДРЕСА_1(автостанція "ІНФОРМАЦІЯ_1"), що належить   територіальній    громаді села на праві комунальної    власності.

До комунальної  власності  територіальної громади   нежитлові приміщення автостанції перейшли відповідно до договору від 17.10.2002р. укладеного між СГВК „Маяк" та Підгірською   сільською   радою,    за   умовами   якого   СГВК   „Маяк"   передав Підгірській   сільській   раді  в рахунок   заборгованості    по   договорах оренди   НОМЕР_1     та    НОМЕР_2    приміщення автостанції    площею 100,7кв.м. в АДРЕСА_1

Рішенням Тисменицького районного суду від 28.12.2004р. у справі №2-361/04, яке набрало законної сили 31.01.2005р., встановлено, що 15.02.2002р. в місті Івано-Франківську відбулися біржові торги по продажу майна СГВК “Маяк”, що перебувало у податковій заставі. На цих торгах підприємцем ОСОБА_1 було придбано спірне приміщення автостанції „ІНФОРМАЦІЯ_1"  та  25.02.2002р.   повністю проведено  розрахунок.

 

 Цим же рішенням Тисменицького районного суду визнано недійсним  договір,  укладений  між  СГВК  „Маяк”  та  Підгірською сільською радою народних депутатів від 17.10.2002р. про передачу в комунальну власність територіальної громади Підгірської сільської ради нежитлове приміщення автостанції „ІНФОРМАЦІЯ_1”, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.03р., укладений між Підгірською сільською радою та Івано-Франківською дирекцією Українського державного підприємства зв'язку „Укрпошта” . Визнано за підприємцем ОСОБА_1  право власності на спірне приміщення автостанції.

Крім того, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.06р. у справі №5/175 задоволено позовні вимоги Українського державного підприємства зв'язку „Укрпошта" в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ „Укрпошта" до Підгірської сільської ради про повернення коштів за неправомірно продане приміщення автостанції „ІНФОРМАЦІЯ_1" с.Підгір"я в сумі 10800 грн.

 

 Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

 

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено позовні вимоги про стягнення збитків, затрачених на ремонт приміщення в сумі 32058 грн.

 

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду  товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодовувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

 

У відповідності до ст.22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд апеляційної інстанції встановив при дослідженні доказів, що в актах виконаних робіт не зазначено, який саме об'єкт підлягає ремонту. Вартість ремонтних  робіт за договором підряду становить 16134 грн. (а.с.17), а позивач за проведення ремонту просить стягнути 32058 грн.. В платіжних дорученнях позивача також відсутні дані  про підстави проведеної оплати (кооперативу “Фундамент” (а.с. 51-57) підряднику.

 

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції  не дослідив умови договору підряду №30 від 26.05.03 та неповно встановив обставини справи спростовуються   викладеним вище. У касаційній інстанції відсутнє право додатково досліджувати докази у справі і надавати їм іншу оцінку. Твердження скаржника, що апеляційна інстанція порушила норми процесуального права, а саме, 24.05.06 проводила процес відповідно адміністративного  судочинства, а 27.06.06- за нормами ГПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

 

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята у справі  постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

                                       ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі  Івано-Франківської дирекції УДППЗ “Укрпошта” залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.06 у справі № 3/12 господарського суду Івано-Франківської області -без змін.

 

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

 

Судді:                                                                                    Є. Чернов

 

                                                                                    В. Цвігун