ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 24/75-06-4017 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” |
та касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Крєз” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. |
у справі | №24/75-06-4017 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Крєз” |
до | Малого приватного підприємства “Сіс” |
третя особа | Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” |
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача | Товариство з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” |
про | спонукання вчинити певні дії |
за участю представників
- позивача: | Осьмака С.В. (довіреність №175 від 14.11.06р.) |
- відповідача: | не з’явився |
- третьої особи: | Шевченко Г.П. (довіреність №34011 від 19.05.06р.) |
- третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: | Седлачика Р.Й. (довіреність ВСМ №406412 від 06.10.06р.), - |
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. (суддя Оборотова О.Ю.) постановлено заборонити Малому приватному підприємству “Сіс” та будь-яким іншим особам без відповідного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” займати, користуватися майновим комплексом з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44; та виселити з майнового комплексу з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44, всіх юридичних осіб, які не мають договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк”.
Оскаржуваною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Таценко Н.Б., суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. скасовано.
В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. та залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. про забезпечення позову без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.”, ратифікованої Україною відповідним законом у 1997р., ст. 124, 129 Конституції України, ст. 770 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України “Про власність”, ст.ст. 1, 22, 27, 33, 34, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Крєз” просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. та залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. про забезпечення позову без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”.
Відзивів на касаційні скарги не надійшло.
Відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди майнового комплексу з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44, строком на 11 місяців з дати фактичного початку користування майном.
25.04.2006р. позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства “Сіс”, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк”, про спонукання вчинити певні дії у вигляді усунення перешкод у користуванні позивачем на підставі договору оренди від 03.04.2006р. майновим комплексом з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44, заборону будь-яким особам займати та користуватися вищезазначеним майновим комплексом та застосування заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Малому приватному підприємству “Сіс” та будь-яким іншим особам без відповідного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” займати та користуватись вказаним майновим комплексом з прилягаючою територією.
Місцевий господарський суд, дійшовши до висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду, визнав за необхідне, до прийняття рішення по справі, заборонити Малому приватному підприємству “Сіс” та будь-яким іншим особам без відповідного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” займати та користуватися майновим комплексом з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44. Крім того, в своїй ухвалі від 25.04.2006р. місцевий господарський суд постановив виселити з майнового комплексу з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44, всіх юридичних осіб, які не мають договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк”.
Після винесення зазначеної ухвали до місцевого господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” із клопотанням про залучення до справи цього підприємства у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову та про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 17). Клопотання мотивоване тим, що зазначене підприємство є повноважним користувачем майнового комплексу з прилягаючою територією, що необхідна для його обслуговування, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3; с. Бар, вул. Залізнична, 3; с. Ялтушків, вул. Дружби, 44, та на території вказаного майнового комплексу розташоване майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” на загальну суму 25 000 000 грн.
Місцевий господарський суд листом від 19.05.2006р. (а.с. 75) повідомив Товариство з обмеженою відповідальність “Пфаннер Бар” про неможливість розгляду зазначеного клопотання, мотивуючи це тим, що вказане підприємство не є стороною у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. (а.с. 79), (в прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” на яку ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2006р. відмовлено), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2006р. прийнято до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. (а.с. 118-120), (в прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” на яку ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2006р. відмовлено), постановлено залучити до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2006р.; справу направити до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану постанову про скасування ухвали місцевого господарського суду від 25.04.2006р. виходив з того, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин для вжиття перелічених в клопотанні заходів до забезпечення позову; місцевим господарським судом всупереч вимогам ст. 67 Господарського процесуального кодексу України заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам без відповідного договору з ТОВ “Фінростбанк” займати та користуватись майновим комплексом та прилягаючою територією, оскільки, як зазначено в оскарженій постанові, предметом спору є лише усунення перешкод у користуванні позивачем орендованим комплексом, за умови відображення в позові зайняття частини приміщень МПП “Сіс”, а отже, як також зазначено в оскарженій постанові, предметом спору є виключно спонукання МПП “Сіс” вчинити певні дії у вигляді усунення перешкод в користуванні позивачем орендованим майном. Крім того, апеляційний господарський суд виходив з того, що комплексне застосування господарським судом двох заходів у вигляді заборони відповідачеві і іншим особам займати і користуватись майновим комплексом з прилягаючою територією без відповідного договору з ТОВ “Фінростбанк” здійснено поза межами предмету доказування по даному спору; застосування місцевим господарським судом з власної ініціативи виселення з майнового комплексу і прилягаючої території всіх юридичних осіб, що не мають договорів з ТОВ “Фінростбанк” є неправомірним, а відтак апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду від 25.04.2006р.
Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.
Так, стаття 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосується їх прав і обов'язків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України. Крім того, відповідно до приписів ст.111-10 ч.2 п.3 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі. Також згідно ст.1 цього кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на те, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків особи, що подала апеляційну скаргу.
Вирішення ж спору без залучення цієї особи до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України і є безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Така ж правова позиція і Верховного Суду України (постанова від 26.09.2006р. у справі №22/401-05-10793).
Крім того, заходи забезпечення позову відповідно до приписів ст.ст.66, 67 ГПК України мають бути адекватними заявленим позовним вимогам, вони повинні забезпечувати позов. а не частково вирішувати його заздалегідь до вирішення спору по суті з прийняттям рішення як це визначено ст.82 цього кодексу. За наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби відчуження його у будь-який спосіб. Таким же чином мають застосовуватись ці заходи і до інших осіб, яким на підставі ст.67 ГПК України може заборонятись вчинення дій щодо предмету спору. Також місцевий господарський суд не спростував доводів ТОВ “Пфаннер Бар” про розташування на території вказаного майнового комплексу майна цього Товариства на суму 25000 грн.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами суду апеляційної інстанції щодо того, що застосування господарським судом за власною ініціативою у якості заходу до забезпечення позову виселення з майнового комплексу з прилягаючою територією всіх юридичних осіб, які не мають договірних відносин з ТОВ “Фінростбанк”, являється неправомірним та суперечить приписам ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.67 ГПК України.
Так, згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, згідно ст.111 ч.2 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Відповідно до ст.33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів ст.111 ч.2, ст.111-7 ГПК України, у касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо доведеності обставин справи та їх встановлення, які не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені судами, а також щодо прийняття та перевірки доказів.
Відповідно до присів ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно ст.1115 цього кодексу у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Крєз” залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. у справі №24/75-06-4017 Господарського суду Одеської області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало