Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки від 08 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Калінінського районного суду м. Горлівки від 08 листопада 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, громадянина Російської Федерації,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Вирішено питання речових доказів по справі.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, 09 липня 2011 року, о 21 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_1, на ґрунті ревнощів та взаємних образ, після спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_7, умисно наніс останньому удар ножем в грудну клітку, заподіявши таким чином потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), оскільки, на його думку, суд належним чином не вмотивував своїх висновків щодо мотиву вчинення ОСОБА_5 злочину. Крім того, не погоджується з висновком суду щодо визнання обставиною, що пом'якшує покарання - щирого каяття ОСОБА_5

Зазначає, що про всі зазначені порушення він вказував у апеляції, однак апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), не спростував всіх її доводів та належним чином не вмотивував своїх висновків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, крім показань самого ОСОБА_5 та його явки з повинною, винуватість засудженого підтверджується також показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, протоколом огляду місця події від 09.07.2011 року, протоколом виїмки, протоколом відтворення обстановки та обставин події, висновками судово-імунологічних експертиз № 955, 956, висновком судово-медичної експертизи № 130, протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Отже, правильно проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 у спричиненні ним потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень та мотиви з яких він це зробив, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 1 ст. 121 КК України. З даними висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, визнавши безпідставними доводи прокурора про те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та навівши в ухвалі докладні роз'яснення щодо прийнятого рішення.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. Судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, його особу та конкретні обставини справи, а доводи прокурора в яких він вважає каяття засудженого нещирими є непереконливими. До того ж суди правильно врахували позицію потерпілого, який в судовому засіданні вибачив ОСОБА_5 і просив суворо його не карати. Інших доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року). З наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Під час перевірки матеріалів справи не встановлено істотних порушень судами вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули безумовне скасування постановлених судових рішень, тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Калінінського районного суду м. Горлівки від 08 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.

С у д д і:

О.М. Литвинов В.А. Швець В.М. Кульбаба