УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 106/10101/2012 Головуючий суду першої інстанції:Лантратова А.І.
№ провадження: 22-ц/190/913/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
"11" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Летягіної О.В.
Суддів:Горбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретарі:Востріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 грудня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до грудня 2004 р. вона перебувала у шлюбі з відповідачем. 04.01.2005 р. вони розлучилися, але продовжували проживати разом. Від спільного життя мають доньку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Євпаторійського міського суду від 15.02.2012 р. з ОСОБА_7 на її користь на утри мання доньки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття, щомісячно. Зазначає, що в теперішній час вони спільно не проживають. Відповідач безвідповідально ставиться до виконання свого батьківського обов'язку, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Ста ном на 01.10.2012 р., згідно розрахунку державного виконавця, заборгованість по виплаті аліментів становить 4828,14 грн. Розмір неустойки за період з 06.01.2012 р. по 31.09.2012 р., згідно її розрахунків, складає 7230,23 грн.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 грудня 2012 року в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Зокрема посилається на те, що відповідач безвідповідально ставиться до виховання та утримання своєї доньки. Він не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки та не сплачує аліменти.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності належними доказами.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що рішенням Євпаторійського міського суду від 15.02.2012р. стяг нуто з ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_6 на ут римання доньки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття, щомісячно, починаючи з 06.01.2012 р. (а.с.З)
З розрахунку відділу ДВС Євпаторійського міського управління юстиції, наданому до суду у виконання ухвали про витребування доказів від 29.11.2012 р. виходить, що на ви конанні у відділі ДВС знаходиться виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_7, який станом на 01.12.2012р. допустив заборгованість по аліментах на загальну суму 5920,64 грн.
За правилами статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Судом першої інстанції було встановлено, що державним виконавцем по виконавчому листу була нарахована заборгованість по аліментам які були стягнуті за рішення суду з відповідача на користь позивачки. Розмір аліментів був встановлений відповідно до положень статті 195 СК України.
Також відповідно до доданої суду апеляційної інстанції до матеріалів справи ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31 січня 2013 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_7 на дії старшого державного виконавця ВДВС Євпаторійського МУЮ ОСОБА_9, ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 22.11.2012 року скасовано, та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця, щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, при перегляді даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що розрахунок заборгованості, проведений державним виконавцем, зроблений відповідно до вимог закону та відповідає встановленим обставинам по справі, щодо доходів відповідача на час проведення розрахунку (а.с. 116).
Оскільки аліменти з відповідача вже стягнуті, виконавчий лист позивачкою направлений до виконавчої служби, заборгованість по аліментам нарахована державним виконавцем за цим виконавчим листом. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинний відкрити виконавче провадження та проводити виконавчі дії щодо стягнення суми аліментів з часу її стягнення за рішення суду.
Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не було правових пдстав стягувати аліменти повторно.
Обґрунтованим колегія суддів вважає і висновок суду першої інстанції відносно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки пені.
Статтею 196 СК України передбачається, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст..196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв'язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певну суму заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви по стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.
Так як доказів невиконання рішення суду з вини відповідача ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції на час звернення позивачки до суду надано нею не було, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення неустойки на заборгованість по аліментам.
Необґрунтованим колегія суддів вважає довід апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що відповідачу про відкриття виконавчого провадження було відомо і він завідомо ухилявся від отримання ухвали про відкриття виконавчого провадження, оскільки ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 січня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця, щодо не направлення боржнику ОСОБА_7 постанови про відкриття виконавчого провадження. Даний факт не підлягає доказуванню з порядку положень ч.3 статті 61 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить..
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: