Справа № 2-53/13 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.

Провадження № 22-ц/780/1434/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.

Категорія 26 28.02.2013

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Поліщука М.А.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним кредитний договір № КІО0GK00830365 від 31.01.2007 року та кредитний договір № КІО0GА0000000021 від 26.09.2008 року укладені між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 Згодом позивач, збільшивши позовні вимоги, просила суд також визнати недійсними договори іпотеки від 31.01.2007 та від 26.09.2008 року, предметом яких є трьохкімнатна квартира, загальною площею 68,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та трьохкімнатна квартира загальною площею 65,24 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити ВДВС Обухівського РУЮ вчиняти будь - які дії, пов'язані із реалізацією нерухомого майна або звернення стягнення на нерухоме майно, а саме трьохкімнатна квартира, загальною площею 68,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та трьохкімнатна квартира загальною площею 65,24 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що наразі у ВДВС Обухівського РУЮ перебуває виконавче провадження № 21012117 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на вказані квартири. У разі задоволення позову, рішення суду по даній цивільній справі не представлятиметься можливим виконати, оскільки виконавча служба до вирішення спору може здійснити реалізацію майна.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року вказана заява про забезпечення позову була задоволена в повному обсязі. Суд вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони ВДВС Обухівського РУЮ Київської області вчиняти будь - які дії, пов'язані із реалізацією нерухомого майна або зверненням стягнення на нерухоме майно, а саме відносно трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а також трьохкімнатної квартири загальною площею 65,24 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, до набрання чинності судового рішення по даній цивільній справі.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ПАТ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування ухвали, посилаючись на те, що порушені норми процесуального права, оскільки оскаржувана ухвала порушує права банку як стягувача у виконавчому провадженні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом вжиття заборони ВДВС Обухівського РУЮ Київської області вчиняти будь - які дії, пов'язані із реалізацією нерухомого майна або зверненням стягнення на нерухоме майно, суд першої інстанції керувався ст. 151, 152 ЦПК України та виходив з того, що невжиття своєчасних заходів для забезпечення позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим.

Судова колегія на підставі п. 1 ст. 312 України вважає, що ухвала районного суду постановлена з додержанням вимог закону, оскільки поставлене перед судом питання було вирішено у відповідності до вимог процесуального права.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд може за заявою позивача вжити заходів забезпечення позову, але вони повинні випливати із суті заявлених вимог.

Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, ці заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Із матеріалів справи убачається, що позивач просила заборонити ВДВС Обухівського РУЮ вчиняти будь - які дії, пов'язані із реалізацією нерухомого майна або звернення стягнення на іпотечне майно посилаючись на те, що на даний час у ВДВС Обухівського РУЮ перебуває виконавче провадження № 21012117 щодо звернення стягнення на іпотечну нерухомість, тому є підстави вважати, що виконавча служба може здійснити реалізацією вказаного майна, що унеможливить в подальшому виконати можливе рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням того, що предметом позову є визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними, місцевий суд відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони ВДВС Обухівського РУЮ Київської області вчиняти будь - які дії, пов'язані із реалізацією іпотечного майна або зверненням стягнення на іпотечне майно, при цьому правомірно враховував співмірність заявлених позивачем вимог до виду забезпечення позову.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог та відсутні будь - які відомості щодо реальної загрози виконання рішення суду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Більш того, зазначивши в апеляційній скарзі про порушення своїх прав як сторони по справі, ПАТ «ПриватБанк» не довів тих обставин, які дають підстави зробити висновок, що суд першої інстанції без будь - якого обґрунтування постановив оскаржену ухвалу, чим порушив вимоги процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги, зміст оскарженої ухвали районного суду не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права, які відповідно до ч. 2 ст. 312 ЦПК України є підставами для скасування ухвали суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: