№ справа:1/108/513/2012Головуючий суду першої інстанції:Ковальов
№ провадження:11/190/56/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. Ф.
__________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,
СуддівКорольова М.П.,Радіонова І.І.,
За участю прокурораСулейманової Д.Н.,
засудженогоОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу по апеляціям засудженого ОСОБА_6 та державного обвинувача,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Керченського міського суду АР Крим від 25 липня 2012 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керчі, АР Крим, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, що навчається на 1 курсі Керченського вищого професійного училища судобудівництва і деревообробки, згідно із ст. 89 КК України раніше не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі.
Стягнуті з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 4680 гривень 05 копійок.
Стягнуті з ОСОБА_6 на користь Керченської міської лікарні № 1 ім. Пирогова 3185 гривень 20 копійок.
ОСОБА_6 визнано винним у замаху на життя потерпілого ОСОБА_7, який він скоїв 12 квітня 2012 року у м. Керчі
Згідно вироку, злочин скоєно за наступних обставин.
Приблизно о 03 годині 12 квітня 2012 року біля магазину «Вина Криму», що по вул.. Генерала Петрова 24-а у м. Керчі, між ОСОБА_6, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння та потерпілим ОСОБА_7 виник конфлікт, який перейшов у бійку.
Після цього потерпілий ОСОБА_7, намагаючись йти до своєї квартири, зайшов у під'їзд свого дома АДРЕСА_2, де його наздогнав ОСОБА_6 і знов розпочав бійку.
Маючи намір вбити ОСОБА_7, ОСОБА_6, озброєний ножем, наніс їм вісім ударів у тулуб потерпілого, заподіявши ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя потерпілого в момент заподіяння.
Намір ОСОБА_6 на вбивство ОСОБА_7 не був доведений до кінця, бо після нанесення ножових поранень, потерпілий увійшов у свою квартиру і йому своєчасно була надана медична допомога.
У апеляції державний обвинувач просить вирок відносно ОСОБА_6 скасувати у частині стягнення коштів за цивільним позовом і справу у цієї частині направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що засуджений на момент злочину був неповнолітнім, він не має самостійного заробітку і з нього не можуть бути стягнені грошові кошти на відшкодування заподіяної злочином шкоди.
У своїй скарзі ОСОБА_6 просить переглянути його справу і пом'якшити покарання.
У доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_6 наполягає на тому, що у нього не було наміру вбити потерпілого, посилається при цьому на механізм заподіяних ним ножових поранень.
У наступному доповненні ОСОБА_6 стверджує, що потерпілий сам є винним у конфлікті між ними, при цьому він, ОСОБА_6, наносячи удари ножем, захищав своє життя.
У додатковій апеляції ОСОБА_6, посилаючись на порушення його прав, просить скасувати вирок.
Крім того, ОСОБА_6 надав апеляцію на постанову Керченського міського суду АР Крим від 28.09.2012 року, якою йому встановлений графік ознайомлення з матеріалами справи.
Він просить скасувати цю постанову, посилаючись на те, що його ознайомлення з матеріалами справи відбувалося з порушенням вимог закону.
Заслухав доповідача, провівши судові дебати, в яких прокурор підтримав апеляцію державного обвинувача і заперечив проти апеляцій засудженого, а сам засуджений підтримав свої і державного обвинувача апеляції, надавши засудженому останнє слово, перевіривши доводи апеляцій і матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляція державного обвинувача підлягає повному, а апеляції засудженого - частковому задоволенню за наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_6, правильно кваліфікував його дії, призначив засудженому законне і обґрунтоване покарання.
Ці висновки підтверджені сукупністю наведених у вироку доказів.
Підсудний ОСОБА_6 визнав, що саме він у вказаний у вироку час догнав потерпілого у під'їзді його будинку в ході сварки і бійки декілька разів вдарив потерпілого ножем, що був у нього, ОСОБА_6, з собою.
Ці показання підтверджені як показаннями потерпілого ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні і дослідженими у судовому засіданні, так і показаннями свідка ОСОБА_8, що є знайомим ОСОБА_6
Потерпілий і вказаний свідок дали однакові показання про те, що після сварки і бійки на вулиці, потерпілий пішов собі додому, а ОСОБА_6, маючи при собі ніж, наздогнав його у під'їзді, розпочав нову бійку, у ході якої декілька разів вдарив потерпілого ножем у місця розташування життєво важливих органів.
Суд першої інстанції правильно встановив, що саме ОСОБА_6 за таких обставин є ініціатором конфлікту і саме тому його дії неможна кваліфікувати як захист від нападу потерпілого.
Суд першої інстанції правильно послався і на інші докази, які в сукупності підтверджують висновки суду:
- протокол впізнання, згідно якого ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_6 як особу, що скоїла злочин проти нього;
- протокол очної ставки, де потерпілий підтвердив свої показання;
- висновки судово-медичних експертиз, згідно яких потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно 8 ножових поранень, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя потерпілого, а у обвинуваченого ОСОБА_6, в свою чергу, тілесних ушкоджень не виявлено;
- показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;
- висновки судово-біологічних експертиз, згідно яких сліди крові, яка можливо належить потерпілому, знайдені на одязі ОСОБА_6.
Таким чином, сукупність наведених у вироку доказів спростовує доводи ОСОБА_6 про те, що він захищався від нападу на нього потерпілого.
Встановлений судом першої інстанції факт того, що саме ОСОБА_6, озброєний ножем, пішов слідом за потерпілим після бійки на вулиці, зайшов за ним у під'їзд будинку, де мешкає потерпілий, і саме там, біля дверей його квартири наніс вісім ножових ударів потерпілому, свідчить про те, що в даній ситуації ОСОБА_6 не був стороною, яка мусила захищатися від нападу.
Безпідставні доводи ОСОБА_6 про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_7. Наносячи численні удари ножем в місця розташування життєво важливих органів, ОСОБА_6 безумовно усвідомлював можливість смерті від поранення цих органів.
Оскільки ОСОБА_6 свідомо діяв саме в такий спосіб, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що можливий наступ смерті потерпілого від його дій охоплювалося як передбаченням, так і бажанням ОСОБА_6.
Доводи ОСОБА_6 про те, що він не мав наміру вбивати потерпілого і саме тому не наносив подальші удари потерпілому, у якого завдяки цьому була можливість піти з місця події до квартири, не можуть бути підставою скасування або зміни вироку.
Як виходить з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_7 активно протидіяв нападу ОСОБА_6 і саме тому, а не завдяки небажанню ОСОБА_6 його вбивати, він зміг добратися до свого житла і йому була надана медична допомога.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_6 виконав всі дії, спрямовані на позбавлення ОСОБА_7 життя, але його смерть не наступила з незалежних від волі ОСОБА_6 обставин.
Доводи апелянта про порушення його прав, ігнорування судом клопотань про ознайомлення з матеріалами справи є безпідставними.
У справі є матеріали, які свідчать про те, що ОСОБА_6 після закінчення судового розгляду справи була надана можливість ознайомитися з її матеріалами.
Для цього йому неодноразово були надані матеріали справи, з якими він ознайомився.
У справі є акти, згідно яких ОСОБА_6 відмовився від подальшого ознайомлення з аудіо записом судового засідання і матеріалами справи.
Відмовився він від ознайомлення з матеріалами справи і під час знаходження кримінальної справи у Апеляційному суді АР Крим.
При призначенні покарання Лисенку суд першої інстанції згідно вимог ст. 65 КК України належним чином врахував характер і тяжкість скоєного злочину, неповнолітній вік ОСОБА_6, а також знаходження його під час злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання доводи апеляції не мають.
Разом з тим, обґрунтовані доводи державного обвинувача про те, що задовольнивши цивільні позови і стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 4680 гривень 05 копійок і на користь Керченської міської лікарні 3185 гривень 20 копійок, суд припустився помилки.
ОСОБА_6 скоїв злочин у неповнолітньому віці, він не має самостійного заробітку і тому, згідно ст.ст. 1179, 1180 ЦПК України він не несе матеріальної відповідальності за цивільним позовом на відшкодування заподіяної злочином шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляцію державного обвинувача задовольнити повністю, а апеляції засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Керченського міського суду АР Крим від 25 липня 2012 року відносно ОСОБА_6 скасувати у частині цивільного позову.
Кримінальну справу ОСОБА_6 у цієї частині направити до того ж суду на новий судовий розгляд.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді
Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Радіонов І.І.