П О С Т А Н О В А

іменем України

25 лютого 2013 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати з розгляду кримінальних справ ПрисяжнюкаО.Б. за участю ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, пенсіонерки, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.

Відповідно до вказаної постанови, 17 січня 2013 року о 13 годині 11 хвилин, знаходячись в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в каб. № 30, по вул. І. Сергієнка, 3, ОСОБА_2 виявила неповагу до суду та інших учасників процесу, а саме до відповідача по справі ОСОБА_3, виливши на останнього склянку води в судовому засіданні та висловлюючись нецензурною лайкою на адресу головуючої по справі, тим самим порушила порядок під час судового засідання.

В апеляції ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, просить її скасувати та постановити нову, якою визнати відсутність в її діях ознак адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що інкриміноване їй правопорушення не вчиняла та не висловлювала ніякої нецензурної лайки і не порушувала порядку під час судового засідання. Так, ОСОБА_2 зазначає, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва, ОСОБА_4 спровокувала у неї емоційний сплеск. Також, апелянт наголошує, що ті дані, які містяться в матеріалах справи та на які суд першої інстанції послався в прийнятому рішенні не можуть бути доказами по справі, оскільки свідчать на користь судді ОСОБА_4., та відповідача ОСОБА_3 Крім того, остання звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновки суду з приводу часткового визнання нею своєї вини, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки і в своїх поясненнях, і в судовому засіданні під час розгляду справи, вона заперечувала наявність в своїх діях ознак інкримінованого їй правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляції, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, є обґрунтованими та підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також поясненнями самої ОСОБА_2, в яких вона зазначила, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4. спровокувала її на емоційний сплеск (а.с. 4-6).

У зв'язку з цим, вважаю безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду з приводу часткового визнання нею своєї вини.

Також, не погоджуюся з думкою апелянта про те, що ті дані, які містяться в матеріалах справи не можуть бути доказами по справі, оскільки відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП, передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дані вимоги закону судом першої інстанції було дотримано та вжито всіх заходів для своєчасного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи.

За таких обставин, вважаю необґрунтованими доводи апеляції ОСОБА_2 з приводу того, що винесена судом першої інстанції постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

У зв'язку з цим, не вбачаю підстав для задоволення поданої апеляції та скасування постанови суду першої інстанції, як того вимагає апелянт.

З урахуванням вище наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Присяжнюк О.Б.