Головуючий суду 1 інстанції - Лобарчук О.О.
Доповідач - Околот Г.М.
Справа № 407/67/13-ц
Провадження № 22ц/782/804/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Околота Г.М.,
суддів - Галан Н.М., Лісіциної А.І. ,
при секретарі - Константіновій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25 січня 2013 року
за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про встановлення факту втрати джерела засобів до існування,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про встановлення факту втрати джерела засобів до існування було відмовлено. ( а.с. 26-27)
Не погодившись з таким рішенням суду позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просиnm рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися , про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, тому зважаючи на норми ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовивши в задоволенні вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на положення п. 2 ч. 1 ст. 256, ст. 259 ЦПК України та виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_3 у червні 2011 року , позивач ОСОБА_2, яка є його дружиною, була працездатною.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, посилаючись на те, що з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 15.05.1976 року. На час його смерті позивач ОСОБА_2 працювала прибиральницею у загальноосвітній школі № 12 Антрацитівської міської ради та отримувала заробітну плату у розмірі 1029,78 грн. Її чоловік був пенсіонером та отримував пенсію у розмірі 3422,49 грн, тому дохід чоловіка для позивача був основним та постійним джерелом засобів до існування. У теперішній час вона також працює прибиральницею та отримує пенсію з 30.06.2012 року. На підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач просить встановити факт втрати джерела засобів до існування в зв'язку зі смертю годувальника, оскільки будучи непрацездатною втратила джерело засобів для існування після смерті її чоловіка.
Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення статей 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки цими статтями передбачено її право на отримання пенсії в зв'язку з втратою годувальника.
Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді.
Відповідно до вимог ч.1,2,3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9.07.2003 року пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині 2 цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Як роз'яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»від 31 березня 1995 року № 5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для позивачки постійним і основним джерелом засобів існування.
Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалідом не визнавалася, пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- 55 років не набула, тому вважається працездатним членом сім'ї померлого чоловіка.
Також до смерті чоловіка і після неї до теперішнього часу ОСОБА_2 працювала прибиральницею, отримувала заробітну плату, а з 30.06.2012 року є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком , тому відмовляючи у задоволенні її вимог, суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 була працездатною та не могла втратити джерело засобів до існування.
Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона отримувала від свого чоловіка ОСОБА_3 допомогу, яка була для неї особисто постійним і основним джерелом засобів існування.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними, надав їм належну оцінку, і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, а також були предметом дослідження суду першої інстанції, з висновками якого погодилась і колегія суддів, тому вони суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: