копія Справа № 2-2109/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 листопада 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В.,  при секретарі -  Сиверин Л.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Вознесенської міської ради,  треті особи,  які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,  -

встановив:

16.10.2007 року позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до відповідача - Вознесенської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначала,  що нею,  як власницею 37/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1,  самовільно на земельній ділянці біля нього,  яка була надана для обслуговування житлового будинку та належить останній на праві приватної власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку,  виданого 20.06.2007 року,  було збудовано наступне нерухоме майно: сарай І -1,  площею 12, 0 кв. м. ,  вбиральня К -1,  площею 1, 4 кв.м. ,  сарай Ж - 1,  площею 8, 7 кв.м. ,   душ Л-1,  площею 1, 4 кв.м. ,  загальною вартістю 3165 грн.

Посилаючись на вимоги ч.5  ст.  376 ЦК України та на те,  що при цьому позивачкою були дотримані будівельно - архітектурні,  санітарні,  екологічні,  протипожежні норми,  про що,  остання,  має відповідні довідки,  зазначена земельна ділянка використовувалася за призначенням,  не порушувалися права та законні інтереси держави та інших осіб,  просила винести рішення про визнання за нею права власності на вище зазначене самочинно збудоване нерухоме майно.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача - Вознесенської міської ради в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Треті особи,  які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2.,  ОСОБА_3.  в судове засідання не з'явилися,  у заявах на ім'я суду просили справу слухати у їх відсутності,  не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1. щодо визнання за останньою права власності на вищевказане самочинно збудоване нерухоме майно.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи,  суд встановив,  що позивачці належить 37/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1,  відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом,  виданого 16.02.2007 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори.

Згідно Державного Акту на право приватної власності на землю,  серії ЯГ № 613128,  виданого 20.06.2007 року,  ОСОБА_1. є також власницею земельної ділянки,  площею 399 кв.м. ,  яка була надана їй для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку,  господарських будівель та споруд.

На зазначеній земельній ділянці,  позивачкою,  в порушення  ст.  24 Закону України «Про планування і забудову території»,   ст.  25 Закону України «Про основи містобудування в Україні»,  було побудовано: сарай і -1,  площею 12, 0 кв. м. ,  вбиральня К -1,  площею 1, 4 кв.м. ,  сарай Ж - 1,  площею 8, 7 кв.м. ,  душ Л-1,  площею 1, 4 кв.м. ,  що є самочинним будівництвом.

Відповідно до вимог,  передбачених ч.3  ст.  375 ЦК України,  будівництво вищевказаних будівель проведено з дотриманням будівельно - архітектурних,  санітарних,  екологічних,  протипожежних норм та Правил,  що підтверджується відповідними довідками,  з використанням земельної ділянки за призначенням,  не порушуючи прав та законних інтересів держави та інших осіб,  тому,  згідно ч.5  ст.  376 ЦК України,  позивачка має право на узаконення самочинного будівництва.

Оскільки,  сарай І -1,  площею 12, 0 кв. м. ,  вбиральня К -1,  площею 1, 4 кв.м. ,  сарай Ж- 1,  площею 8, 7 кв.м. ,  душ Л-1,  площею 1, 4 кв.м.  є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле,  тому,  відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4.10.1991 року з посл. змінами "Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок",  суд визнає за позивачкою право власності на самочинно збудоване майно,  як на єдине ціле до 37/100 частин будинку,  що їй належать,  а не на кожний об'єкт окремо.

Керуючись  ст.   ст.  10, 11,  209, 212, 213 - 215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради,  треті особи,  які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,  як власницею 37/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1,  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно:

·        сарай І -1,  площею 12, 0 кв. м. ,

·        вбиральню К -1,  площею 1, 4 кв.м. ,

·        сарай Ж - 1,  площею 8, 7 кв.м. ,

·        душ Л-1,  площею 1, 4 кв.м. ,  що складають одне ціле з вищевказаними частинами житлового будинку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.