№ справа:113/2203/2012Головуючий суду першої інстанції:Шувалов
№ провадження:11/190/55/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. Ф.
__________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,
СуддівКорольова М.П., Радіонова І.І.,
За участю прокурораСулейманової Д.Н.,
при секретарі засудженихПавленко М.В., ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10, засудженого ОСОБА_8
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Ленінського районного суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Генічеськ, Херсонської області, громадянин України, маючий середню освіту, не працюючий, не одружений, раніше судимий: 21.09.2011 року Генічеським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України на 2 роки, що проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України і йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання, призначене вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 21.09.2011 року та йому остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Генічеськ, Херсонської області, громадянин України, маючий середню освіту, не працюючий, не одружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, що проживає за адресою: АДРЕСА_2
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України і йому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належног йому майна.
Стягнуті солідарно з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 289 515 гривень 14 копійок у рахунок відшкодування матеріального збитку та 20 000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуті солідарно з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 30 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуті з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 судові збитки за проведення експертиз по 619 гривень 08 копійок з кожного в доход держави.
Згідно вироку, 21.10.2011 року приблизно о 05-00 годин ОСОБА_7 і ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою та в групі з іншою особою, кримінальна справа у відношенні якого виділена у окреме провадження, через незамкнені двері проникли у домоволодіння АДРЕСА_3 в якому знаходились ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Інша особа, діючи узгоджено з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 по раніше обговореному плану, підбіг до ОСОБА_12, придавив її обличчя до ліжка і спричинив їй тілесне пошкодження, яке є легким і не спричинило короткочасного розладу здоров'я, після чого ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та інша особа почали вимагати видачі їм грошових коштів, які знаходяться у домоволодінні, висловлюючи на адресу потерпілих погрози застосування насильства, небезпечного для їх життя і здоров'я. При цьому ОСОБА_8 почав наносити ОСОБА_13 численні удари ногами і руками в область голови та тулуба, після чого взяв металеву трубу та наніс їй удар в область голови останнього, заподіявши йому тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я та відноситься до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_7, вимагаючи видачі грошових коштів, застосовуючи фізичну силу, повів ОСОБА_12 у кімнату, де забрав сейф, вартістю 420 гривень, у якому знаходилось майно на загальну суму 289 515 гривень 14 копійок. Після чого, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інша особа з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
У апеляції засуджений ОСОБА_7 просить вирок Ленінського районного суду АР Крим скасувати та направити справу прокурору на додаткове розслідування. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним і необґрунтованим.
Апелянт вказує, що органом досудового слідства та судом неправильно застосовано кримінальний закон, а також суд першої інстанції не усунув помилки, допущені органом досудового слідства. Апелянт просить звернути увагу, що досудове і судове слідство було проведено односторонньо та не об'єктивно.
У апеляції представник потерпілих ОСОБА_9 просить вирок Ленінського районного суду АР Крим скасувати у частині призначеного покарання засуджених та задоволення позовних вимог потерпілих, про відшкодування моральної шкоди, постановити новий вирок, яким застосувати до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 більш суворе покарання за скоєний злочин та призначити їм максимальне покарання, яке передбачено санкцією ст. 187 ч. 4 КК України, а також у повному обсягу задовольнити цивільні позови потерпілих. Свої доводи мотивує тим, що вирок є несправедливим в силу м'якості призначеного покарання.
У апеляції захисник ОСОБА_10 просить вирок Ленінського районного суду АР Крим скасувати та кримінальну справу повернути прокурору на додаткове розслідування або в суд першої інстанції на новий судовий розгляд. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним у зв'язку із суворістю призначеного покарання, яке не відповідає особі засудженого ОСОБА_8 та обставинам скоєного злочину. Апелянт вказує, що судом були порушенні права ОСОБА_8 на захист.
У апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок Ленінського районного суду АР Крим змінити та пом'якшити призначене покарання. Свої доводи мотивує тим, що вирок не відповідає фактичним обставинам справи у зв'язку з чим призначене покарання є надто суворим та не відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості злочину. Апелянт вказує, що при постановленні вироку не були враховані деякі докази.
У судовому засіданні апеляційної інстанції засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтримали свої апеляції, прокурор заперечував проти них.
Заслухавши доповідача, провівши судове слідство і дебати, у яких засуджений ОСОБА_8 наполягав на тому, що у справі відсутні обставини, які б підтверджували скоєння злочину саме ним і засуджений ОСОБА_7 пояснив, що показання на досудовому розслідуванні, де він визнав свою вину, він дав внаслідок незаконних дій працівників міліції, у зв'язку з чим він просить вирок скасувати і справу направити на досудове розслідування, а прокурор вважала вирок законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню або зміні, надавши останнє слово засудженим, перевірив доводи апеляцій і матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляції задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність і обсяг вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8, правильно кваліфікував їх дії, призначив засудженим законне і обґрунтоване покарання.
Висновки суду підтверджені сукупністю наведених у вироку доказів.
Потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні і в судовому засіданні показали, що 21 жовтня 2011 року о 05-00 годині ранку в їх будинок, де в той час знаходились ОСОБА_12 і ОСОБА_13, проникло троє чоловіків, обличчя яких були закриті масками.
Вони вчинили напад на них, били їх, погрожували застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров'я, і заволоділи їх грошима і золотими прикрасами на загальну суму 289 515 гривень 14 копійок.
Потерпіла ОСОБА_11 показала, що її донька, ОСОБА_12, на яку був скоєний напад, розповіла їй, що один з нападників був дуже похожий на їх знайомого ОСОБА_8.
30 жовтня 2011 року у приміщенні Ленінського РВВС вона бачила затриманого ОСОБА_8 і він при цьому вибачився перед нею, розповів про напад і обіцяв повернути решту викрадених і невитрачених грошей.
Допитані як свідки працівники міліції ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підтвердили ці показання потерпілої ОСОБА_11 і показали, що дійсно в їх присутності ОСОБА_8 зізнався ОСОБА_11 у тому, що він разом з іншими особами скоїв розбійний напад на її родину, розповів деталі, відомі тільки йому, просив вибачення у потерпілої.
Свідок ОСОБА_16 показала у судовому засіданні, що біля 06-00 години ранку 21 жовтня 2011 року вона, повертаючись до свого дому, бачила на вулиці Середній с. Войково трьох молодих чоловіків у масках. Вони підбігли до машини, поклали у багажник автомобіля щось важке, при цьому вони зняли маски.
Після цього вона, знаходячись у ОСОБА_12 дивилась її фотоальбом і на одному фотознімку впізнала ОСОБА_8 як особу, що був серед тих трьох чоловіків, які зняли маски, коли сідали в автомобіль.
На досудовому слідстві вона, крім того, впізнала ОСОБА_8 і ОСОБА_7, про що був складений відповідний протокол.
Допитаний як свідок, а потім - підозрюваний, ОСОБА_8 показав, що 20 жовтня 2011 року він разом з ОСОБА_7 і ще однією особою вчинили розбійний напад на будинок і родину ОСОБА_12 у с. Войкове.
На досудовому розслідуванні потерпілий ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_8, а потерпіла ОСОБА_12 - ОСОБА_8 і ОСОБА_7 як осіб, що скоїли розбійний напад на них.
Згідно проведеної по справі судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_13 діями нападників були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Перевіряючи доводи підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про те, що під незаконним психологічним і фізичним тиском працівників міліції вони вимушені були обмовити себе у тяжкому злочині, суд першої інстанції дослідив матеріали перевірки цих заяв про злочин з боку працівників міліції.
Оскільки за результатами перевірок винесені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції, суд обґрунтовано визнав, що отримані по справі докази є допустимими.
При призначенні покарання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України належним чином врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу засуджених та обставини, що обтяжують покарання.
Також належним чином розглянув суд заявлені потерпілими цивільні позови і переконливо мотивував свій висновок про суми стягнення за позовами.
Твердження представника потерпілих про м'якість призначеного покарання і неправильний розгляд цивільних позовів, твердження засуджених і захисників про незаконність вироку є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляції залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_17 - без змін.
Судді
Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Радіонов І.І.