Справа № 1225/2238/2012

Провадження № 22ц/782/637/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Максюти І.О.

суддів Пригорнєвої Л.І.,Авалян Н.М.,

при секретарі Ільченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 04 січня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Мирна долина» про визнання договору оренди земельної ділянки нікчемним,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом до суду в якому зазначив, що на праві приватної власності їй належить земельна ділянка розміром 8,09 га, кадастровий номер 4424082500:08:001:0024, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Куземівської сільської ради Сватівського району, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЛГ № 172920 від 17 липня 2005 року. 10 квітня 2009 року між нею та відповідачем укладений договір оренди землі, згідно якого орендарю передається в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення розміром 8,09 га строком на 20 років. Державна реєстрація договору проведена 15 квітня 2009 року Сватівським районним реєстраційним офісом ДП «Центр ДЗК» за реєстровим № 240825/040941700081. Але в договорі оренди передбачені не всі умови, від яких залежать її права та можливість їх захисту. Вважає, що укладена угода не відповідає вимогам закону, є нікчемною через відсутність в ній частини істотних умов договору, що є порушенням вимог норм Закону України «Про оренду землі». Тому просила суд визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 квітня 2009 року між нею та ФГ «Мирна долина» та зареєстрований 15 квітня 2009 р. Сватівським районним реєстраційним офісом ДП «Центр ДЗК» за реєстровим № 240825/040941700081, нікчемним.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 04 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши пояснення представника апелянта, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Таких вимог закону суд дотримався при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 8,09 га, кадастровий номер 4424082500:08:001:0024, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куземівської сільської ради Сватівського району, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЛГ № 172920 від 17 липня 2005 року.

10 квітня 2009 року між нею та відповідачем укладений договір оренди землі, згідно якого орендарю передається в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення розміром 8,09 га строком на 20 років. Державна реєстрація договору проведена 15 квітня 2009 року Сватівським районним реєстраційним офісом ДП «Центр ДЗК» за реєстровим № 240825/040941700081.(а.с.6)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з положень ст. 215 ЦК України, відповідно до якої недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У задоволенні позову відмовлено за необгрунтованістю.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме в момент вчинення правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Порядок укладення договорів оренди землі урегульовано Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. ст. 1, 6, 13, 14 якого у редакції, яка діяла на момент укладення договору, тобто за станом на 10.04.2009 року, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом Україн, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі.

У переліку істотних умов договору оренди землі, передбаченому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», містяться такі істотні умови як об»єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

Ч.2 ст. 15 вказаного закону визначено, що відсутність у договорі оренди земли однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договорів оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Ст. 17 та 18, 20 Закону передбачають, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом прийман ня-передачі. Договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини-якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо) необхідно враховувати, що в силу частини другої статті 215 ЦК норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними (п.п. 4 та 29).

Позивач зазначає, що між нею та відповідачем при укладенні договору не було досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами договору, які є обов»язковими відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: про порядок та строки повернення земельної ділянки орендодавцю, що передбачено п. 7 ч. 1 ст. 15 зазначеного договору; про визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження чи знищення об»єкту оренди або його частини, що передбачено п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону та необхідної інформації про об»єкт оренди (місце розташування земельної ділянки), що передбаченоп. 1 ч.1 ст. 15 Закону.

Із договору оренди землі від 10.04.2009р., укладеного між сторонами, видно, що договором передбачені усі істотні умови, визначені законом, зокрема умови повернення земельної ділянки орендарю передбачені п.п.21-25 договору, згідно із якими після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому. Порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Передбачені випадки відшкодування шкоди та збитків, а також витрат у зв»язку з поліпшенням орендованої земельної ділянки.

П. 32 договору містить умову про ризик випадкового знищення або пошкодження об»єкта оренди чи його частини, у якому не зазначено (не підкреслено) на яку сторону за договором покладений цей тягар.

Ст. 11 Закону України «Про оренду землі» визначена сторона яка несе цей ризик, зокрема закон зазначає, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки договір оренди землі цю спірну умову містить, але сторони у момент укладення договору її не визначили, то вони вирішили у цьому випадку звернутися до закону, що не суперечить положенням ст. 11 Закону.

Об»єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) зазначений у п. 1 та 2 договору. Ця земельна ділянка за актом прийому передачі передана орендодавцю у день укладення договору, опис її меж зазначений у державному акті на право власності на земельну ділянку, зокрема містяться відомості про сусідні земельні ділянки (а.с.9).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана належна оцінка доказам у справі, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Але, вирішуючи спір, суд висловив судження про те, що позивачем не доведено про існування норми законодавства, яка б встановлювала недійсність укладеного між сторонами правочину, яким є договір оренди землі.

Це судження є помилковим, оскільки підстави для визнання договору оренди землі, а саме недотримання істотних умов договору, визначені ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і у разі доведеності цих обставин цей оспорюваний правочин міг би бути визнаний нікчемним.

Але наявність цього судження у рішенні суду не є підставою для скасування чи зміни рішення суду, оскільки спір по суті вирішений правильно.

Посилання апелянта на те, що судом застосований строк позовної давності до позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки із судового рішення видно, що судом надана оцінка заяві відповідача про застосування строку позовної давності, але у позові відмовлено з інших підстав, а саме за необгрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не врахавано відсутність проекту землеустрою на дану земельну ділянку, не здійснювалась її грошова оцінка та не дотримана форма акту прийому-передачі земельної ділянки (не усі графи заповнені), є необгрунтованими, оскільки з прозовної заяви видно, що з цих підстав не оспорювався договір оренди землі.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 04 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: