РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року Справа № 8/35/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Василишин А.Р. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Нарольська С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Могилів-Подільського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.12 р. у справі № 8/35/2012/5003 (суддя Грабик В.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Могилів-Подільського районного споживчого товариства

про визнання недійсними договорів бронювання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року (суддя Грабик В.В.) у справі № 8/35/2012/5003 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Могилів-Подільського районного споживчого товариства про визнання недійсними договорів бронювання задоволено. Визнано недійсними договори бронювання ¹ 45 від 01.01.2008р. та ¹ 89 від 01.01.2011р., укладені між Могилів-ІІодільським районним споживчим товариством та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 /т.3, а.с.34-39/.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач Могилів-Подільське РСТ звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити /т.3, а.с.82-88/.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, неправомірно обгрунтовуючи недійсність договорів бронювання торгових місць у відповідності із част.1 ст.203 та част.1 ст.215 ЦК України. Крім того, апелянт вказує, що у 1998 році ринок був переданий Могилів-Подільській РСТ на законних підставах, зокрема, згідно Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української РСР № 124 від 14.04.1987 року, рішення Вінницької облради № 186 від 15.05.1987 року, постанови Вінницької облспоживспілки від 14.10.1988 року та акту приймання-передачі від 30.06.1987 року. Також, на думку скаржника, суд дійшов невірного висновку щодо правомірності розташування на території ринку торгових павільйонів ФОП ОСОБА_1, оскільки, за відсутності дозвільних документів на встановлення тимчасових металевих споруд, договори купівлі-продажу не можуть підтверджувати право власності позивача на торгівельні металеві кіоски. Окрім того, апелянт вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки при укладанні договору бронювання торгового місця від 01.01.2008 року позивач повинен був звернутися до міської ради із запитом щодо наявності користувача земельної ділянки по АДРЕСА_2. Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, просить рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. апеляційну скаргу Могилів-Подільського РСТ було повернуто заявнику /т.3, а.с. 53-54/.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012р. ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. у справі № 8/35/2012/5003 скасовано, справу передано до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження /т.3, а.с.102-103/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2012р. апеляційну скаргу Могилів-Подільського РСТ прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.01.2013р. /т.3, а.с.106/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. розгляд апеляційної скарги продовжено на 15 календарних днів до 01.03.2013р., розгляд справи відкладено на 21.02.2013р. /т.4, а.с.15-16/.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.3, а.с.119-121/.

В судовому засіданні 21 лютого 2013 року представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї відповідно.

Відповідно до ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Вінницької області - скасувати, з огляду на таке.

Згідно протоколу № 44 виконкому Могилів-Подільської міської ради депутатів трудящих м.Могилів-Подільського від 06.12.1948 року, вирішено розширити територію колгоспного базару до 2-х гектар за рахунок прирізки до існуючої території площ розташованих в південно-східному напрямку по вул. Дзержинського (територія Укрплодоовочі) та в північно-східному напрямку (пекарня харчокомбінату), просити виконком Віноблради депутатів трудящих дати вказівку облвідділу в справах архітектури прискорити складання схеми планування колгоспного базару /т.3, а.с.18-21/.

Могилів-Подільський центральний колгоспний ринок управлінням ринками Вінницької облспоживспілки передано у ведення Могилів-Подільській райспоживспілці з передачею на баланс останнього за Актом прийому-передачі від 21.12.1988 року /т.2, а.с.30-31/.

Відповідно до п.6 Рішення Конституційного суду України від 11.11.2004р. № 16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.

Згідно з ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію», власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Згідно з ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради народних депутатів Вінницької області від 30.08.1991 р. № 227 "Про часткову зміну рішень міськвиконкому від 11.06.87 р. № 195 та від 27.05.88 р. № 103" передбачено наступне:

Пункт I та 2 рішення виконкому від 11.06.87 р. № 195 викласти у настіпній редакції:

І. Виділити Могилів-Подільському колгоспному ринку земельну ділянку, за рахунок існуючої території для реконструкції ринку з будівництвом комплексу підприємств торгівельно-побутового обслуговування по АДРЕСА_3, площею 0,9 га із знесенням існуючих малоцінних приміщень та споруд (п.1);

І.І. Пункт I рішення міськвиконкому від 27.05.88 р. викласти в наступній редакції: "Провести додаткову прирізку земельної ділянки Могилів-Подільському колгоспному ринку для реконструкції за рахунок земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_4 площею 0,4 га.(п.2) /т.2, а.с.25/.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року), чинній на момент прийняття Могилів-Подільською міською РНД рішень від 11.06.87 р. № 195 та від 27.05.88 р. № 103, право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

Згідно висновків акту вибору земельної ділянки для реконструкції ринку від 12.09.1991 року, комісією, створеною за рішенням місьвиконкому, рекомендовано прийняти рішення про відведення земельної ділянки для будівництва типового критого ринку на існуючій території колгоспоного ринку по АДРЕСА_3 /т.2, а.с.32/.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 02.12.1996 року у справі № 207/5-1599 частково задоволено позов Могилів-Подільського СП "Райкоопзаготпромторг" до Могилів-Подільського міськвиконкому та зобов'язано відповідача видати протягом місячного строку державний акт на право постійного користування на землю загальною площею 20 090 м.кв. /т.2, а.с.26-27/.

Зазначене рішення в частині видачі державного акту на право постійного користування землею Могилів-Подільським міськвиконкомом не виконано.

Відповідно до протоколу № 5 зборів засновників спільних підприємств споживчої кооперації Могилів-Подільського району від 05.05.1997 року, вирішено роз'єднати СП "Райкоопзаготпромторг" і на його базі створити СП "Районний ринок" та СП "Райкоопзаготпром" /т.2, а.с.28/.

Відповідно до листа-повідомлення начальника КП МБТІ № 738 від 16.07.1997 року районний ринок згідно нумерації був розташований за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5. На підставі рішення 6 сесії 22 скликання від 08.12.1995 року вул.Дзержинського переіменована на вул.Стависька і на сьогоднішній день районний ринок знаходиться за адресою АДРЕСА_2. /т.2, а.с.29/.

Могилів-Подільська районна спілка споживчих товариств, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_6, зареєстрована (перереєстрована) Могилів-Подільською районною державною адміністрацією 19.07.2001 року, запис № 20, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи /т.2, а.с.24/.

Рішенням конференції Могилів-подільської Райспоживспілки від 01.07.2002 року створено районне споживче товариство шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської районної спілки споживчих товариств, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств "Комбінат кооперативної промисловості", "Комбінат громадського харчування", "Кооператор", "Райкоопунівермаг", "Автотранспортне підприємство", "Районний ринок" з переходом всіх прав та обов'язків ліквідованих товариств та підприємств (правонаступництво) до новоствореного товариства /т.2, а.с.42/.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. у справі № 2а/0270/4151/12 за позовом Могилів-Подільського районного споживчого товариства до державного реєстратора Могилів-Подільської райдержадміністрації про зобов'язання вчинити дії, яка набрала законної сили, встановлено що Могилів-Подільське районне споживче товариство є правонаступником Могилів-Подільської райспоживспілки, споживчих товариств: Бронницьке, Вендичанське, Кукавське, Ярузьке, Яришівське та спільних підприємств «Комбінат кооперативної промисловості», «Райкоопунівермаг», «Районний ринок», автотранспортне підприємство /т.4, а.с.20-22/.

Відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002р., громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до п.5.5 Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. у справі № 1-17/2005, відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, їх дія поширюється на відносини, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Цей принцип закріплено на конституційному рівні (стаття 58 Конституції України), що є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі між державою і громадянином. Він гарантує впевненість громадян у тому, що їхнє теперішнє становище не буде погіршено прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

За наведеного, відповідач Могилів-Подільське РСТ, як правонаступник Могилів-Подільської райспоживспілки, користувався земельною ділянкою по АДРЕСА_2 відповідно до рішення міської ради № 227 від 30.08.1991р.

Згідно з част.2 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до част.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок надання у користування земельних ділянок юридичним особам визначено ст.123 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7 Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 26 серпня 1997 р. № 85, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 1997 р. за № 522/2326, призначенням інвентаризації земель населених пунктів є отримання даних для виготовлення технічної документації по оформленню документів, що посвідчують право власності або право користування земельними ділянками, які раніше були надані юридичним та фізичним особам. Обліковим об'єктом інвентаризації є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.

Пунктом 2 Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради № 339 від 29.08.2003 року надано дозвіл Могилів-Подільському споживчому товариству на виготовлення технічної документації по інвентаризації на земельну ділянку площею 2000 кв.м. по АДРЕСА_7 - районний ринок /т.3, а.с.14/.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради № 206 від 28.05.2004 року пункт 2 рішення № 339 від 29.08.2003 року викладено в наступній редакції:

"Могилів-Подільському районному споживчому товариству надати дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельних ділянок: районний ринок по АДРЕСА_7 ..." /т.3, а.с.16-17/.

В подальшому, рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради № 205 від 30.05.2008 року внесено зміни в рішення міськвиконкому від 28.05.2004 року № 206, а саме в п.1.17 слова "районний ринок по АДРЕСА_7" замінено словами "районний ринок по АДРЕСА_2", в зв'язку з технічною помилкою /т.3, а.с.15/.

01.02.2011 року Могилів-Подільська міська рада прийняла рішення № 93, яким: затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-Подільського районного споживчого товариства № 1 площею 0,9935 га та № 2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання; передала в оренду Могилів-Подільському районному споживчому товариству за рахунок земель несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) земельні ділянки № 1 площею 0,9935 га та № 2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання терміном на 1 рік, без права викупу та передачі в суборенду /т.3, а.с.4/.

11.02.2011 року між Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським районним споживчим товариством укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для комерційного використання у м.Могилів-Подільському по АДРЕСА_2. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у м.Могилів-Подільському Вінницької області 30.09.2011р. за № 051040004000027 /т.2, а.с. 71-75/.

Відповідно до п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,9935 га.

Згідно п.3 Договору, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: нерухоме майно (магазини, кафе, туалет, адміністративний корпус, м'ясний та молочний павільйон), а також інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 004 158, 44 грн. (п.5 Договору).

Відповідно до п.14 Договору, земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання.

Пунктом 17 Договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є рішення Могилів-Подільського виконавчого комітету від 29.08.2003 року № 339 та від 28.05.2004 року № 206.

Факт передачі земельних ділянок площею 0,0234 га та 0,9935 га по АДРЕСА_2 в оренду Могилів-Подільському РСТ підтверджується актами прийому-передачі земельної ділянки від 30.09.2011 року /т.2, а.с.76, 79/.

Враховуючи вищевикладене, відповідач Могилів-Подільське районне споживче товариство з 1988 року є законним користувачем земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в м.Могилів-Подільському.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 1998 р. по 2003 р. позивачем ФОП ОСОБА_1 було придбано за письмовими договорами купівлі-продажу три торгівельні палатки типу "Ракушка" /т.1, а.с.125-133/.

Відповідно до ст.181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ачст.1, 2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Позивачем не надано доказів реєстрації прав власності в установленому законом порядку на три торгівельні палатки типу "Ракушка", а тому останні не є нерухомим майном.

Згідно з п.1 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 982, і який втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 548, цей Порядок розроблений відповідно до вимог законодавства з метою врахування органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень щодо розміщення малих архітектурних форм соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності (далі - рішення).

Стаціонарна мала архітектурна форма - тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку, розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Позивач до Могилів-Подільської міської ради із заявою про розміщення малих архітектурних форм (трьох торгівельних палаток типу "Ракушка") не звертався. Тобто у ФОП ОСОБА_1 відсутні дозволи міської ради на розміщення торгівельних металевих кіосків на території ринку по АДРЕСА_2 у м.Могилів-Подільському.

Згідно з ст.83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Відповідно до ст.64 ГК України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Могилів-Подільське районне споживче товариство є юридичною особою, зареєстроване в установленому законом порядку.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру ЮО та ФОП одним із видів діяльності Могилів-Подільського РСТ є «здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення» /т.1, а.с.15-16/.

Судом встановлено, що Могилів-Подільське РСТ є правонаступником, зокрема, спільного підприємства «Районний ринок».

Ринок був переданий споживчій кооперації, як цілісний майновий комплекс - ринок, тобто уже створений і діючий. Крім того, Могилів-Подільською міською радою рішення № 227 від 30.03.1991р., № 339 від 29.08.2003р., № 206 від 28.05.2004р. приймалися щодо районного ринку Могилів-Подільського РСТ, а не іншого суб'єкта господарювання /т.3, а.с.15-17/.

10.10.2008 року Могилів-Подільським районним споживчим товариством оформлено паспорт ринку за адресою м.Могилів-Подільський, АДРЕСА_2 площею 10 169 м.кв. (0,9935 + 0,0234 = 10 169) /т.3, а.с.6-9/.

Відповідно до листа виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 13.08.2012р. № 01-36/2543, Ринок - це суб'єкт господарювання, створрений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупцівналежних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно відпопиту і пропозицій. Ринок організовується Могилів-Подільською міською радою за поданням виконавчого комітету. Для надання дозволу на організацію ринку суб'єкт господарювання подає до виконкому міської ради перелік документів, визначений Правилами торгівлі на ринках міста, затвердженими рішенням 15 сесії Могилів-Подільської міської ради 5 скликання № 281. рішення виконкому про надання дозволу на організацію ринку є підставою для погодження документації щодо утворення ринку з відповідними установами та організаціями (міською СЕС, ветеринарною інспекцією, пожежною охороною, управлінням містобудування і архітектури міської ради, міським відділом земельних ресурсів, регіональною екологічною інспекцією) /т.3, а.с.1-2/.

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 30.06.2011 року № 235 надано Могилів-Подільському районному споживчому товариству дозвіл на здійснення заходів з організації ринку по АДРЕСА_2 /т.3, а.с.3/.

Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності визначені Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за № 288/6576.

Згідно п.13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до п.18 Правил торгівлі на ринках, за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.п.19, 20 Правил торгівлі на ринках, за окрему плату продавцям можуть надаватися послуги, зокрема, бронювання торговельних місць. Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Отже, договором (письмовою угодою) та місцевими правилами торгівлі на ринках, затвердженими рішенням 15 сесії Могилів-Подільської міської ради 5 скликання № 281, регулюються відносини адміністрації ринку і господарюючих на ньому суб'єктів.

Так, у відповідності до Правил торгівлі на ринках Могилів-Подільським районним споживчим товариством було укладено з ФОП ОСОБА_1 наступні договори бронювання торговельних місць:

01.01.2008 року між Могилів-Подільським районним споживчим товариством (надалі - відповідач, апелянт) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) укладено договір бронювання торгового місця ¹ 45 під ракушками НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 загальною площею 8 м.кв. для торгівлі товарами (надалі - Договір). На виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв торгове місце на території продовольчого ринку площею 8,0 кв.м. в задовільному стані по АДРЕСА_2, що підтверджується актом прийому-передачі торгового місця ¹ 45 /т.2, а.с.4-5/.

01.01.2011 року між Могилів-Подільським РСТ та ПП ОСОБА_1 укладено договір бронювання торгового місця ¹ 89 під ракушками НОМЕР_3, НОМЕР_4 загальною площею 4 м.кв. для торгівлі товарами. На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв торгове місце на території продовольчого ринку площею 4,0 кв.м. в задовільному стані по АДРЕСА_2, що підтверджується актом прийому-передачі торгового місця ¹ 89 /т.2, а.с.7-8/.

На виконання умов вищевказаних Договорів бронювання ¹ 45 від 01.01.2008р. та ¹ 89 від 01.01.2011р. ФОП ОСОБА_1 сплачувався ринковий збір та кошти за бронювання торгового місця, що підтверджується касовими чеками /т.1, а.с.27- 42/.

Відповідно до листа Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.07.2012р. № 5186/10/15, у 2008 році Могилів-Подільське РСТ перебувало на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), сплатило 148704,01 грн. ринкового збору до місцевого бюджету, заборгованості за сплати податку за землю станом на 31.12.2008р. немає. У 2011 році Могилів-Подільське РСТ повністю розрахувалося по платі за змелю, включаючи плату за земельні ділянки по АДРЕСА_2 /т.2, а.с.33-36/.

Відтак, суд не приймає твердження позивача про несплату відповідачем ринкового збору та плати за землю.

Відповідно до част.1 ст.626 та ст.627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач просить визнати недійсними зазначені договори бронювання ¹ 45 від 01.01.2008р. та ¹ 89 від 01.01.2011р. на підставі ст.ст.228, 230, 231 ЦК України.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9).

Позивачем не надано суду вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, для визнання оспорюваних договорів недійсними за ст.228 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, а тому немає підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними за ст.230 ЦК України.

Відповідно до ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі (п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку відповідача або зі сторони іншої особи з метою примусити до укладення договорів бронювання, а тому немає підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними за ст.230 ЦК України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів бронювання ¹ 45 від 01.01.2008р. та ¹ 89 від 01.01.2011р. недійними на підставі ст.ст.228, 230, 231 ЦК України.

Відповідно до част.1, 2 ст.213 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п.1 роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, зміст оспорюваних договорів бронювання від 01.01.2008р. ¹ 45 та від 01.01.2011р. ¹ 89 відповідає вимогам закону, при їх укладенні додержано письмову форму угоди, Могилів-Подільське РСТ мало належні повноваження для укладення зазначених договорів, а відтак, підстави для їх визнання недійсними відсутні.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про визнання оспорюваних договорів бронювання від 01.01.2008р. ¹ 45 та від 01.01.2011р. ¹ 89 недійсними, заявлене у відзиві на позов від 26.07.2012р. № 307 /т.2, а.с.9-13/, з огляду на таке.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 довідався про те, що договір оренди земельної ділянки між Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським РСТ укладено 11.02.2011р. та зареєстровано відділом Держкомзему 30.09.2011р., з рішення господарського суду Вінницької області від 20.10.2011р. у справі № 11/92/2011/5003. Даний факт слугував підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 із позовом у даній справі про визнання оспюрюваних договорів бронювання від 01.01.2008р. ¹ 45 та від 01.01.2011р. ¹ 89 недійсними.

А тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності у спорі в даній справі.

Частина 1 ст.33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість, доводи, якими позивач обгрунтовував викладені в позовній заяві обставини, є безпідставними і необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним. Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Могилів-Подільського РСТ підлягає задоволенню, рішення господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2012 року необхідно скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати, розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п.1 част.1 ст.7 Закону України "Про судови збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідачем при зверненні до Рівненського апеляційного господарського суду сплачено судовий збір у сумі 551,00 грн. за платіжним дорученням від 21.09.2012р. № 572.

Згідно з підпунктами 2 та 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у справі немайнового характеру - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі станом на 1 січня 2012 року становить 1073,00 грн.

Тобто розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у справі немайнового характеру, станом на 24.09.2012р. - дату подачі апеляційної скарги, становить 536,5 грн.

Таким чином, відповідачем при поданні апеляційної скарги необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 536,50 грн.

Відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 14,50 грн. (551,00-536,50) підлягає поверненню відповідачу у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на підставі п.1 част.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Могилів-Подільського районного споживчого товариства задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.12 р. у справі № 8/35/2012/5003 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 24000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Могилів-Подільського районного споживчого товариства (вул. Ринкова, 56/1, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, ідентифікаційний код 01742755) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 536 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Вінницької області видати наказ.

Винести ухвалу про повернення Могилів-Подільському районному споживчому товариству (вул.Ринкова, 56/1, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, ідентифікаційний код 01742755) 14 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 8/35/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.