Справа №0913/130/2012
Провадження №22ц/779/142/2013
Категорія 45
Головуючий у І інстанції Пулик М.В.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Горейко М.Д.
Суддів: Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.
Секретаря Городецької У.С.
з участю відповідачки ОСОБА_2, представника відповідача Ясенської сільської ради ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» до ОСОБА_2, Ясенської сільської ради Рожнятівського району, виконавчого комітету Рожнятівської районної ради про визнання рішень, свідоцтва недійсними та усунення перешкод за апеляційною скаргою Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.11.2012 року,-
в с т а н о в и л а:
31.10.2011 року Дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди в дотриманні діючих норм, правил безеппки, технічної експлуатації, охорониобєктів магістрального газопроводу «Союз» та користування землямитрубопровілдного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведеного фундаменту, пов'язаного з самовільною реконструкцією господарської споруди, добудовою приміщення з відхиленням від проектної документації, шляхом його знесення.
30.03.2012 року позивач збільшив позовні вимоги в порядку ст. 31 ЦПК України, залучивши відповідачами Ясенську сільську раду Рожнятівського району, виконавчий комітет Рожнятівської районної ради та просив визнати недійсними рішення виконавчого комітету Рожнятівської районної ради №51 від 14.03.1990 року, рішення виконавчого комітету Ясенської сільської ради №48 від 13.10.2009 року, свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії САС №976036 від 17.03.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при обході магістрального газопроводу «Союз» 13.09.2011 року комісійно за участю працівників Богородчанського ЛВУМГ та землевпорядника Ясенської сільської ради ОСОБА_7 було складено акт про виявлене порушення охоронної зони в АДРЕСА_1 Порушення полягає в спорудженні ОСОБА_2 фундаменту під реконструкцію та добудову до господарської споруди на відстані 229 м від МГ «Союз», тоді як упродовж газопроводу встановлено охоронну зону, розмір якої становить 350 м у дві сторони від осі газопроводу.
За самовільне будівництво під реконструкцію та добудову до господарської споруди без виготовлення проектної документації інспекцією ДАБК відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 3 ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про основи містобудування».
Згідно рішення виконавчого комітету Рожнятівської районної ради №51 від 14.03.1990 року ОСОБА_2 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці в с. Бабське, рішенням виконавчого комітету Ясенської сільської ради №48 від 13.10.2009 року визнано право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №976036 від 17.03.2010 року. Вказані рішення та свідоцтво є незаконними і підлягають визнанню їх недійсними, як такі, що прийняті з грубим порушенням чинного законодавства, а зведена незаконно господарська споруда підлягає знесенню.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.11.2012 року відмовлено в задоволенні позову Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» до ОСОБА_2, Ясенської сільської ради Рожнятівського району, виконавчого комітету Рожнятівської районної ради про визнання рішень, свідоцтва недійсними та усунення перешкод за безпідставністю позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням, позивач Дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що при прийнятті рішення виконавчого комітету Рожнятівської районної ради №51 від 14.03.1990 року, яким дозволено ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці в с. Бабське та рішення виконавчого комітету Ясенської сільської ради №48 від 13.10.2009 року, яким визнано право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №976036 від 17.03.2010 року, Ясенська сільська рада не врахувала:
положення ч. 2 ст. 73 Земельного кодексу України про те, що уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони;
положення ч.ч. 1 та 2 ст. 14 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», згідно яких земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об'єктів магістральних трубопроводів;
положення п. 7 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року №1747, якими встановлено, що для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об'єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4.
Магістральний газопровід «Союз» відноситься до газопроводів першого класу, а тому його охоронна зона згідно додатку №1 до Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року №1747, становить 350 м від осі газопроводу в обидві сторони.
Відтак, Ясенська сільська рада, прийнявши оскаржувані рішення порушила вимоги ч. 4 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», відповідно до якої до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить зокрема заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі, а також перевищила, надані їй повноваження, адже в силу дії ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Самовільне спорудження ОСОБА_2 фундаменту під реконструкцію та добудову до господарської споруди проводиться також з порушенням норм наведених вище Законів, Правил охорони магістральних газопроводів на відстані 299 м від МГ «Союз» та ДБН Б.2.4.-1-94 «Планування та забудова сільських поселень», затверджених наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994 р. №6.
Апелянт вказує на те, що будівництво в межах охоронних зон газотранспортної системи може привести до непередбачених аварійних наслідків з людськими жертвами, у зв'язку з чим наявними є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З наведених мотивів просить рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.11.2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Представники апелянта та відповідача Виконкому Рожнятівської районної ради у засідання апеляційного суду не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.
З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача Ясенської сільської ради Рожнятівського району в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважали законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів, що по території с. Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області прокладено газопровід «Союз» діаметром 1400 мм, який введений в експлуатацію актом приймальної комісії від 29.09.1978 року, затвердженим наказом Мінгазпрому №249 та наказом Міннефтегазстроя № 245 від 29.10.1978 року (а.с. 53, 64-68). Даний газопровід належить НАК «Нафтогаз України», від імені якої газопровід обслуговує філія ДК «Укртрансгаз» в особі Управління магістральних газопроводів філії «Прикарпаттрансгаз». Упродовж газопроводу встановлено охоронну зону, розмір якої становить 350 метрів у дві сторони від осі газопроводу. Відповідно до Статуту ДК «Укртрансгаз», Положення про філію Управління магістральних газопроводів філії «Прикарпаттрансгаз», Положення про Богородчанське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів (а.с. 12-32) основними напрямками діяльності Компанії в галузі трубопровідного транспорту є в тому числі і експлуатація та дотримання належного технічного стану магістральних газопроводів, їх безпечної та безперебійної роботи.
Відповідачем ОСОБА_2 побудовано житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1, землі якого відносяться до Ясенської сільської ради, про що ствердив у судовому засіданні голова Ясенської сільської ради. Будинковолодіння відповідача знаходиться в межах охоронної зони на відстані 299 метрів від газопроводу.
Забудова ОСОБА_2 здійснена після спорудження магістрального трубопроводу, однак не самочинно.
Дозвіл на будівництво вказаного житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_2 надано на земельній ділянці площею 0,08 га у вибірковому порядку згідно додатку №3 відповідно до рішенням виконкому Рожнятівської районної ради від 14.03.1990 року №51 (а.с. 82, 83, 88). На виконання цього рішення районним архітектором видано ОСОБА_2 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. 26.03.1990 року земельна ділянка виділена в натурі, що підтверджено актом виносу меж земельної ділянки і розбивки будівель(а.с. 48,49). Виконкомом Рожнятівської районної ради видано відповідачці дозвіл №143 на право виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку та інших будівель (а.с. 52). Івано-Франківським ОБТІ видано ОСОБА_2 технічний паспорт на житловий АДРЕСА_1, відповідно до якого за будинковолодінням останньої рахується житловий будинок А, сарай Б, сарай В, сарай Г, убиральня Д, колодязь №1, огорожа та ворота. Технічний паспорт є зареєстрованим в ОБТІ.
Як ствердили в судовому засіданні відповідачі: представник Ясенської сільської ради та ОСОБА_2, будинковолодіння останньої розташоване поблизу річки і внаслідок частого підняття рівня води в річці та затоплення її господарства, сарай був пошкоджений, у зв'язку з чим виникла потреба в його укріпленні та реконструкції, а тому ОСОБА_2, не змінюючи розмірів площі господарської споруди підняла фундамент і замість дерев'яних стін будівлі звела їх з шлакоблоків.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині знесення реконструйованої господарської споруди, суд першої інстанції виходив з того, що споруда, з приводу якої виник спір, зведена відповідачкою ОСОБА_2 за наявності відповідної будівельно-технічної документації та в межах земельної ділянки, переданої їй в безстрокове користування.
З таким висновком судів погоджується колегія судів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11. Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.
Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Згідно п. 7, 8 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1747 від 16 листопада 2002 року, для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об'єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4.
Земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів (далі - землекористувачі), а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами та в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
За положеннями п. 11 зазначених правил на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється, серед іншого: споруджувати житлові, громадські та дачні будинки; розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів; будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги I - V категорії та залізниці тощо.
З аналізу зазначених норм слідує, що сам по собі факт знаходження земельної ділянки в межах охоронної зони не тягне за собою знесення побудованих не неї споруд, якщо зазначені споруди не віднесено до категорії, будівництво яких заборонено у охоронній зоні.
Оскільки господарська споруда - сарай, реконструйована відповідачкою не відноситься до категорії забудов, спорудження яких забороняється в межах охоронної зони, то суд першої інстанції вірно дійшов висновку про безпідставність позову в наведеній частині.
Відмовляючи в позові в частині вимог про скасування рішення виконавчого комітету Рожнятівської районної ради №51 від 14.03.1990 року про надання дозволу ОСОБА_2 на будівництво будинковолодіння на земельній ділянці згідно додатку №3 та рішення виконавчого комітету Ясенської сільської ради №48 від 13.10.2009 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 суд виходив з того, що вказані органи місцевого самоврядування діяли в межах, визначених для них законодавством повноважень, не порушуючи при цьому права позивача на користування земельною ділянкою.
Такий висновок суду є правильним, виходячи з наступного.
В силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Сторонами не оспорюється, що станом на час прийняття виконавчим комітетом Рожнятівської районної ради рішення №51 від 14.03.1990 року питання надання дозволів на будівництво індивідуальних житлових будинків входило в компетенцію районних рад народних депутатів.
Згідно п. 7 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених постановою ради Міністрів СРСР від 12.04.1979 року №341, в редакції чинній на час прийняття відповідачем Рожнятівським райвиконкомом оспорюваного рішення, для забезпечення нормальних умов експлуатації і виключення можливості пошкодження трубопроводів (при любому виді їх прокладання) установлюється охоронна зона повздовж трас трубопроводів - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, які проходять в 50-ти метрах від осі трубопроводу з кожної сторони; на землях сільськогосподарського призначення визначена охоронна зона обмежується умовними лініями, які проходять в 25 метрах від осі трубопроводу з кожної сторони. На вказані положення Правил посилається позивач в позовній заяві.
Охоронна зона в 350 метрів у дві сторони від осі газопроводу встановлена відповідно до п. 7 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16 листопада 2002 року згідно з додатками 1 - 4.
З огляду на викладене суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач виконком Рожнятівської ради при прийнятті оспорюваного рішення діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи при цьому права позивача на користування земельною ділянкою.
Згідно п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, в редакції чинній на час прийняття виконавчим комітетом Ясенської сільської ради рішення №48 від 13.10.2009 року, органами місцевого самоврядування проводиться оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам;
За приписами п. 10 б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
З урахуванням наведених норм суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що виконком Ясенської сільської ради при прийнятті рішення №48 від 13.10.2009 року діяв в межах, визначених для нього законодавством повноважень, а тому позов і в цій частині вимог є безпідставним.
При цьому колегія суддів зауважує, що право людини на житло та право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю закріплені Конституцією України.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
За змістом статей 10, 11, 58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та їх представниками.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» відхилити.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.11.2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча М.Д. Горейко
Судді: В.А. Девляшевський
Г.І. Шалаута