Справа № 1327/2-210/11 Головуючий у 1 інстанції: Рак Л.С.
Провадження № 22-ц/783/1633/13 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
Категорія:5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Каблака П.І., Курій Н.М.
при секретарі: Динилик І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2012 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2012 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4ОСОБА_7, ОСОБА_6 , Комунального підприємства виконкому Червоноградської міської ради « Червонограджитлокомунсервіс « в особі його бюро житлової приватизації за участю третіх осіб : Комунального підприємства Львівської обласної ради « Червоноградське МБТІ «, сектору ГІРФО Червоноградського МВ УМВС України у Львівській області, органу опіки і піклування в особі виконкому Червоноградської міської ради та Червоноградської міської ради про визнання незаконними вселення відповідача ОСОБА_2 у квартиру, здійсненої реєстрації її проживання у цій квартирі й скасування такої, визнання недійсною приватизації квартири та скасування свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру.
Визнано незаконною реєстрацію ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 й скасовано її реєстрацію за вказаною адресою.
Визнано незаконним рішення бюро приватизаці Комунального підприємства « Червонограджитлокомунсервіс « виконкому Червоноградської міської ради від 19.05.04 року про приватизацію ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного нею рішення . Зокрема зазначає, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились доводи відповідача та представлені нею докази про її вселення у квартиру в 1997р. разом з усіма мешканцями у зв»язку з її одруженням із сином позивачки - ОСОБА_7, проти чого та фактично не заперечувала. Відтак суд першої інстанції зобов»язаний був ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову щодо визнання її вселення незаконним та зняття її з реєстрації у зазначеній квартирі, через відсутність встановлених ст.7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні « 4-х обов»якових правових пістав для цього.
Крім того, рішення суду в черговий раз ухвалено з порушеннями вимог процесуального права, оскільки вирішення спору стосується прав і обов»язків інших осіб, яких з дотриманням встановленого законом порядку не було належно залучено до участі у справі в якості співвідповідачів.
Просить оскаржуване рішення міського суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному його обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 3, 4, 11, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть учать у справі. При цьому, кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Захист прав у порядку цивільного судочинства - це передбачені законом способи охорони , цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення . Тому власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а лише конкретно визначеним законом способом захисту свого права. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України, а також визначається спеціальними законами, які регулюють конкретні правовідносини.
Зазначеною статтею ЦК так і главами 2 та 3 ЖК України , якими визначається порядок вселення і користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду та службовими приміщеннями, а також роз»ясненнями, що містяться у п.2 та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985р., з наступними змінами і доповненями » Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України « , не передбачено можливості визнання незаконними вселення до житлового приміщення чи реєстрації громадян у ньому, а зняття їх з реєстрації залежить зокрема, від вирішення у встановленому законом порядку питання про набуття чи втрату ними права на користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами житлового і цивільного кодексів ( ст.ст. 64 ,65, 71, 72, 156 ЖК України, ст.405 ЦК України).
Разом з тим , позовні вимоги про визнання відповідачки такою, що вселилася до спірного житлового приміщення з порушенням встановленого законом порядку й не набуття чи втрату нею права на користування жилим приміщенням не пред»являлись і судом не вирішувались, що відповідно до вимог ст.7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» виключало можливість ухвалення рішення про зняття відповідачки з реєстрації.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним в цілому свідоцтва про право спільної часткової власності позивачки ОСОБА_3 та членів її сім»ї на приватизовану ними квартиру ( т.1 а.с. 5), міський суд не звернув уваги, що не можна визнавати за правилами недійсності правочинів документи, які за своїм змістом не є правочинами. До таких належать документи які оформляють і підтверджуєть права, яке не може бути недійсним- воно може існувати або ні. Щодо зазначених документів може йти мова лише про їх нечинність або незаконність.
Відповідно до змісту ст.ст. 31, 32, 33 ЦПК України, заміна неналежного відповідача або притягнення до участі у справі інших осіб в якості співвідповідачів вирішується судом на підставі письмової заяви позивача , шляхом прийняття ухвали, яка оформляється окремим процесуальним документом й надсилається співвідповідачам для надання ними своїх пояснень на позов і є підставою для їх участі у процесі.
З огляду на зазначене, винесення в судовому засіданні 14.11.11р., занесеної лише у журнал судових засідань ухвали « про визнання третіх осіб відповідачами « , без зазначення про яких саме третіх осіб йдеться, та за відсутності письмової заяви позивача про таке залучення (т.3 а.с.150), не може вважатися належним розглядом цього питання з дотриманням встановленого законом порядку його вирішення.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином не залучив до участі у справі в якості співвідповідачів інших осіб й вирішив без них питання про їх права і обов»язки щодо предмета спору. Зокрема, на ГІРФО Червоноградського МВ УМВС України у Львівській області , який приймає участь у справі за заявою позивача лише в якості третьої особи ( т.2 а.с.43-45), не може бути покладений обов»язок скасування чи зняття відповідача з реєстрації.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки та порушення, оскільки він не наділений повноваженнями залучати до участі у справі інших осіб на стадії апеляційного провадження, бо таке право належить виключно суду першої інстанції.
За таких обставин, прийняте з очевидними порушеннями норм матеріального та процесуального права судове рішення , яке не ґрунтується на повно з»ясованих і належно перевірених обставинах справи про дійсні права і обов»язки сторін щодо предмета спору, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може, й тому підлягає безумовному скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 за його недоведеністю та безпідставністю.
Разом з тим, наявність ухваленого судом апеляційної інстанції такого рішення не позбавляє позивача права на його звернення з новим належно оформленим позовом про захист порушеного права, у спосіб визначений законом з поданням належних доказів та залученням до участі у справі в якості відповідачів інших осіб, безпосередніх прав та обов»язків яких стосується вирішення даного спору.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2012року скасувати з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом 20-днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Кіт І.Н.
Судді : Каблак П.І.
Курій Н.М.