Справа № 22ц/1290/6008/12
Провадження № 22ц/1290/6008/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.
при секретарі : Скоробогатовій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора м. Алчевська в інтересах Алчевської міської ради
на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2011 року
за позовом ОСОБА_1 до Алчевської міської ради про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те що, згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2009р. зареєстрованого за №928 він придбав нежитлову будівлю з майданчиком для автостоянки за адресою: АДРЕСА_1. Землекористувачем ВАТ «АМК» надано згоду на виділ йому земельної ділянки. В процесі експлуатації він перепланував будівлю та добудував, будівлі виконані відповідно до вимог ДБН та придатні до експлуатації, у зв'язку з чим просив суд визнати за ним право власності на комплекс автостоянки з автомийкою та адміністративною будівлею за адресою: АДРЕСА_1, зокрема на: переплановану та переобладнану нежитлову адміністративну будівлю літера «А-1» з прибудованим другим поверхом та прибудовою літера «а-2» і прибудовою літера «al-1» загальною площею 260,50 кв.м., будівлю автомийки літера «В-2» з прибудовою літера «в-1» загальною площею 194,30м., будівлю посту охорони літера «Г-1» загальною площею 9,30 кв.м., та зобов'язати КП «Алчевське БТІ» зареєструвати його право власності.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 до Алчевської міської ради про визнання права власності - задоволено цілком, визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс автостоянки з автомийкою та адміністративною будівлею за адресою: АДРЕСА_1, зокрема на: переплановану та переобладнану нежитлову адміністративну будівлю літера «А-1» з прибудованим другим поверхом та прибудовою літера «а-2» і прибудовою літера «а1-1» загальною площею 260,50 кв.м., будівлю автомийки літера «В-2» з прибудовою літера «в-1» загальною площею 194,30 кв.м., будівлю посту охорони літера «Г-1» загальною площею 9,30 кв.м..
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції не прийняті до уваги норми чинного законодавства щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2009р. (а.с.7-8) ВАТ «АМК» продав, а ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю з майданчиком для автостоянки, що знаходиться за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1.
Згідно договору оренди земельної ділянки від 19.07.2001р. (а.с.34-40) Алчевська міська рада передала у тимчасове володіння і користування ВАТ «АМК» земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатації автостоянки.
Відповідно до довідки КП «Алчевське БТІ» (а.с.19) на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, власником ОСОБА_1 самовільно у нежитловому приміщенні літера «А-1» виконано перепланування та переобладнання в адміністративну будівлю, добудовано другий поверх, збудовані прибудова літера «а-2» і прибудова літера «а1-1» загальна площа складає 260,50 кв.м., збудовано будівлю автомийки літера «В-2» з прибудовою літера «в-1» загальна площа складає 194,30м.2, збудовано будівлю посту охорони літера «Г-1» загальна площа складає 9,30 кв.м..
Згідно висновку НВЦ «Сваркон» (а.с.30) комплекс споруд за адресою: АДРЕСА_1 виконані відповідно до вимог ДБН В.2.3-15-2007, несуча властивість конструкцій не втрачена і дані споруди придатні до експлуатації.
Відповідно до ч.3 ст.415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
Відповідно ч.5 ст.376 ЦК України за власником (користувачем) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд першої інстанції, посилаючись на вищевказані норми закону, виходив з того, що ОСОБА_1, який є користувачем земельної ділянки і власником збудованого на ній нерухомого майна, збудував приміщення, які відповідають будівельним нормам і є придатними до експлуатації, і визнання за ним права власності на самочинно збудоване майно не порушить права власника земельної ділянки, у зв'язку з чим суд першої інстанції зробив висновок про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і відповідність рішення суду першої інстанції до діючого законодавства колегія апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Будівництво об'єктів здійснено позивачем без одержання у встановленому порядку відповідних дозволів, у зв'язку з чим є самочинним будівництвом.
Судом першої інстанції не прийняті до уваги норми чинного законодавства щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.08, здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення, пускових комплексів, черг будівництва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Процедура набуття права власності на новостворене майно, що встановлена чинним законодавством, передбачена саме для того, щоб забезпечити безпечні умови експлуатації об'єктів містобудування.
Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не надано документів, що підтверджують введення спірного об'єкту в експлуатацію.
П. 1.4. «Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень» Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 зазначає, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства; до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків; для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: 1) копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; 2) копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; 3) проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку.
Таким чином, судом безпідставно, при відсутності документів щодо належного введення в експлуатацію спірних об'єктів, вирішено питання про визнання за позивачем права власності на них.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно ст.. 12 Земельного кодексу України питання розпорядження землями територіальних громад відноситься виключно до компетенції міських рад.
В тексті рішення суд вказує, що згідно договору оренди земельної ділянки від 19.07.2001р. (а.с.34-40) Алчевська міська рада передала у тимчасове володіння і користування ВАТ «АМК» земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатації автостоянки і посилаючись на ст. 376 ЦК України, якою визначений перехід права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці за власником земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб, суд першої інстанції приходить до висновку про визнання права власності за ОСОБА_1 на самочинні будівлі, побудовані ним на земельній ділянці яка виділена в користування ВАТ «АМК».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач не вказав на обставини, які б свідчили про те, що він вичерпав можливості для введення в установленому законом порядку в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва.
Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд не повно встановив обставини справи та характер правовідносин сторін відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для скасування рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора м. Алчевська в інтересах Алчевської міської ради задовольнити частково.
Рішення Алчевського міського суд Луганської області від 17 жовтня 2011 року скасувати.
По справі постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Алчевської міської ради про визнання права власності.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :