У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.09.08 Справа №20/41/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представниківсторін:
від позивача – Тьо-Льовіна Г.В. (довіреність № 03 від 02.01.2008 р.)
від відповідача – Смирнов О.В. (довіреність № 4 від 09.09.2008 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (м. Мелітополь Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2008 р. у справі № 20/41/08
за позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж
(м. Мелітополь Запорізької області)
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Союз-В»
(м. Мелітополь Запорізької області)
про стягнення суми,
Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Союз-В» 4725,68 грн. заборгованості, яка утворилася за період з грудня 2006 р. по квітень 2007 р. включно, на підставі договору № 506 від 08.11.2006 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.03.2008 р. у справі № 20/41/08 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано приписами ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та умовами договору № 506 від 08.11.2006 р.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2008 р. у справі № 20/41/08 та постановити нове, яким стягнути з відповідача 4725,68 грн. заборгованості.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що відповідно до ст. 11 ЦК України зобов’язання сторін у справі виникли на підставі укладеного між ними договору № 506 від 08.11.2006 р. Вказує, що у направленому проекті договору відповідачем власноруч зроблена дописка «абонплата споживачу не виставляється». Зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо умов договору, а також необґрунтовано не взяв до уваги лист позивача від 10.11.2006 р. (вих. № 1697), в якому відповідача було поінформовано про незаконність такого напису та необхідність, у разі виникнення заперечень щодо умов договору, діяти в порядку, встановленому законом. Також заявник вказує, що судом безпідставно зроблено висновок про те, що позивач зараховував сплачені грошові кошти на власний розсуд, оскільки зазначені в рішенні суду платіжні документи віднесені згідно з призначенням платежу.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2008 р. апеляційна скарга Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.09.2008 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1707 від 09.09.2008 р. справу № 20/41/08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Колодій Н.А. (доповідач), судді Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач у справі – Закрите акціонерне товариство «Союз-В» апеляційну скаргу позивача не визнає з підстав, викладених у відзиві (вих. б/н від 10.09.2008 р.). Вважає, що судом правильно та всебічно досліджені матеріали справи, порушення норм матеріального права при постановлені рішення по справі не вбачає. Відповідач просить апеляційну інстанцію оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу.
За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
08.11.2006 р. між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (Виконавець, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Союз-В» (Споживач, відповідач у справі) було укладено договір про постачання теплової енергії № 506 (надалі – Договір).
За умовами Договору Виконавець зобов’язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору Виконавець постачає Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з листопада 2006 р. з максимум теплового навантаження 0,024495Гкал/г, з них на опалення організації - 0,024495 Гкал/г. Кількість теплової енергії, відпущеної Виконавцем Споживачу для опалення і вентиляції, встановлюється згідно до температури зовнішнього повітря, згідно зі СНіП 2.01.01-82. Орієнтовно відпуск складатиме: І кв. – 27,8 Гкал, ІІ кв. – 1,7 Гкал, ІV кв. – 18,6 Гкал при максимальному годинному відпуску 0,024495 Гкал, всього за вказаний час 48,1 Гкал, орієнтована вартість – 11544,69 грн.
Згідно з п. 3.2 Договору облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленим на тепловому вводі Споживача. Щомісячно, не пізніше 28-го числа Споживач надає показання приладів Виконавцю. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт та повірку, кількість відпущеної теплової енергії Споживачу нараховується Виконавцем розрахунковим способом.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що тарифи на послуги теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи на послуги з централізованого постачання опалення та гарячої води становлять 148,96 грн/1 Гкал. В разі зміни тарифів і затвердження їх виконкомом міської ради, вони застосовуються сторонами без внесення відповідних змін до даного договору. Абонентська плата – 2,98 грн. за 100 Ккал/год теплового навантаження протягом опалювального сезону (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 3.1 розрахунок виконується щомісячно. Платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку. Відповідно до п. 3.3. Договору плата за надані послуги вноситься споживачем на підставі платіжного документа на розрахунковий рахунок Виконавця через банки, які приймають комунальні платежі та касу підприємства теплових мереж.
На виконання умов Договору позивач, за період з листопада 2006 р. по квітень 2007 р. включно, надав відповідачу послуги з теплопостачання і виставив відповідачу до сплати рахунки-акти виконаних робіт на загальну суму 9168,64 грн. (з них 5035,28 грн. – за опалення, 4133,36 грн. – абонплата), а саме: № 1838038/200610 від 11.11.2006 р. на суму 574,96 грн., № 1838845/200611 від 07.12.2006 р. на суму 1336,22 грн., № 1839432/200612 від 09.01.2007 р. на суму 1620,73 грн., № 377 від 07.02.2007 р. на суму 1666,91 грн., № 986 від 06.03.2007 р. на суму 1921,42 грн., № 1591 від 31.03.2007 р. на суму 1773,29 грн., № 2197 від 23.04.2007 р. на суму 275,11 грн.
Виставлені акти-рахунки відповідач оплатив частково.
Стягнення з Закритого акціонерного товариства «Союз-В» 4725,68 грн. заборгованості за договором № 506 від 08.11.2006 р. стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково в силу наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частинами 2-4 ст. 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Оглянувши в судовому засіданні оригінал Договору та вислухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила, що позивач направив відповідачу проект договору № 506 від 08.11.2006 р. для підписання. Відповідач, підписавши його, повернув позивачу із дописками, зробленими у тексті документу, зокрема і у п. 2.2 Договору (мовою оригіналу) «…потребителю не выставляется».
Апеляційна інстанція вважає, що сторони погодили усі істотні умови і уклали Договір саме в редакції, яка була запропонована позивачем, оскільки відповідач не висловив свої заперечення щодо окремих позицій угоди шляхом складання протоколу розбіжностей, як цього вимагає ч. 4 ст. 181 ГК України.
У зв’язку із цим, посилання суду першої інстанції на те, що між сторонами є розбіжності у змісті п. 2.2 Договору спростовується вищевикладеним.
Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка, зазвичай, споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від виконання зобов’язань або одностороння зміна його умов, крім випадків, передбачених законом або договором, не допускається (ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України).
Як зазначалося вище, Споживач – відповідач у справі прийняв на себе зобов’язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії відповідно до умов Договору. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у повному обсязі оплатив вартість поставленої теплової енергії, що підтверджується долученими копіями платіжних документів: № 1026 від 09.01.2007 р. на суму 128,11 грн., № 474273 від 09.01.2007 р. на суму 99,00 грн., № 1026 від 09.01.2007 р. на суму 507,27 грн., № 1026 від 09.01.2007 р. на суму 221,39 грн., № 1025 від 07.03.2007 р. на суму 669,39 грн., № 1025 від 07.03.2007 р. на суму 423,73 грн., № 1130 від 07.11.2007 р. на суму 513,23 грн., № 1059 від 132.04.2007 р. на суму 1184,11 грн., № 1130 від 07.11.2007 р. на суму 1013,94 грн., № 1130 від 07.11.2007 р. на суму 275,11 грн.
Твердження заявника про існування у відповідача заборгованості за Договором за спожиту теплову енергію є безпідставним, оскільки як з’ясувалося в судовому засіданні, пред’явлена до стягнення позивачем сума в розмірі 592,32 грн. є заборгованістю відповідача за спожиту теплову енергію попередніх розрахункових періодів, та відповідно за іншим Договором. Отже, у стягненні 592,32 грн. слід відмовити, як заявленій необґрунтовано.
Відповідач у справі, оплачуючи вартість поставленої теплової енергії, не приймав до оплати нараховану позивачем абонплату, посилаючись при цьому на безпідставність такого нарахування на підставі договору.
Колегія суддів посилання відповідача на відсутність у нього правових підстав для оплати двоставкового тарифу (абонплати) за договором № 506 від 08.11.2006 р. до уваги не приймає з огляду на таке.
Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про місцеве самоврядування», а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду (затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 р. № 191). Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковим тарифом приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіально ї громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової та електричної енергії.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.08.2006 р. № 172 «Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.02.2007 р. № 19/2) затверджено як базові, тарифи на послуги теплопостачання для населення, бюджетних організацій, згідно з Додатком № 1. У вказаному Додатку визначена абонентська плата за одиницю приєднаного теплового навантаження та тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії, що є по суті двоставковим тарифом.
Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності, - за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що тарифи на послуги теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи на послуги з централізованого постачання опалення та гарячої води становлять 148,96 грн/1 Гкал. В разі зміни тарифів і затвердження їх виконкомом міської ради, вони застосовуються сторонами без внесення відповідних змін до даного договору. Абонентська плата – 2,98 грн. за 100 Ккал/год теплового навантаження протягом опалювального сезону (п. 2.2 Договору).
Тобто, споживач (відповідач у справі) підписавши Договір погодився із тим, що тариф на теплопостачання складається з абонплати та плати за фактично спожиту теплову енергію.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 4133,36 грн. заборгованості по абонплаті за Договором заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині спростовуються долученими доказами та фактичними обставинами справи.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга задовольняється частково.
За таких обставин, враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з’ясування обставин та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, судовий акт у справі слід скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 4133,36 грн. заборгованості. В решті позову відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (м. Мелітополь Запорізької області) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2008 р. у справі № 20/41/08 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Союз-В» (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гагаріна, 3) на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (72312, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61) 4133,36 грн. заборгованості, 88,74 грн. державного мита, 102,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Союз-В» (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гагаріна, 3) на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (72312, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61) 44,37 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.