КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2008 № 3/270
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Богомаз А.Н., довіреність № 884 від 10.04.2008р.,
від відповідача - не “зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2008
у справі № 3/270
за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради"
м. Київ, пров. Січневий, 7,
до Приватного підприємства "Інтер-сервіс плюс" м. Київ, пров. Лабораторний, 24,
про розірвання договору оренди приміщення, розірвання договору платного користування частиною сходової клітини, виселення з нежитлового приміщення
Суть рішення і скарги:
Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради” (далі – Комунальне підприємство, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства “Інтер-сервіс плюс” (далі – ПП “Інтер-сервіс плюс”, Відповідач) про розірвання договору оренди № 96 від 02.11.2007р., розірвання договору платного користування частиною сходової клітини № 96-к від 02.11.2007р. та виселення з нежитлового приміщення площею 283,80 кв.м. в будинку № 24 по пров.Лабораторному в м.Києві.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2008р. у справі № 3/270 в позові Комунального підприємства було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2008р. у справі № 3/270 та прийняти нове рішення.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що рішення місцевого господарського суду по даній справі було прийнято за неповного з”ясування обставин, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також із неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема: п. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 188 Господарського кодексу України (далі – ГК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання по розгляду апеляційної скарги, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, так і не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції, в даному випадку, не перешкоджає розгляду і вирішенню справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради” звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до ПП “Інтер-сервіс плюс” про розірвання договору оренди № 96 від 02.11.2007р., розірвання договору платного користування частиною сходової клітини № 96-к від 02.11.2007р. та виселення ПП “Інтер-сервіс плюс” з нежитлового приміщення площею 283,80 кв.м. в будинку № 24 в Лабораторному провулку у м. Києві і рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2008р. у справі №3/270 в позові було відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені чинним законодавством правові підстави для розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 96 від 02.11.2007р. і договору платного користування частини сходової клітини № 96-к від 02.11.2007р., а відтак – і підстави для виселення Відповідача з нежитлового приміщення, яким останній користується на підставі вказаного договору оренди № 96.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог Комунального підприємства, з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку. Основними видами господарських зобов”язань є майново-господарські зобов”язання та організаційно-господарські зобов”язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов”язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов”язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку. Майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При чому, згідно ст. 761 цього ж Кодексу, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України також передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В той же час, згідно п. 5. ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, п. 1 розпорядження голови Печерської районної у м. Києві ради № 497-р від 02.11.2007р. “Про надання в орендне та платне користування нежитлового приміщення в будинку №24 по пров. Лабораторному” ПП “Інтер-сервіс плюс” було надано в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 283,80 кв.м. для розміщення офісу та в платне користування частину допоміжних приміщень – частину сходової клітини та підвал загального користування площею 24,95 кв.м. житлового будинку по провулку Лабораторному, 24.
Пунктом 2 цього ж розпорядження Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Печерська брама” Печерської районної у місті Києві ради було зобов”язано укласти договір оренди та платного користування на приміщення, зазначені в п. 1 розпорядження, терміном на 1 рік.
На підставі вказаного розпорядження № 497, 02.11.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства “Печерська брама” Печерської районної у місті Києві ради (Орендодавець) та ПП “Інтер-сервіс плюс” (Орендар) було укладено договір № 96 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва (далі – Договір оренди) відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 24 загальною площею 283,80 кв. м. для розміщення органу управління.
В подальшому, додатковою угодою від 01.03.2008р. до Договору оренди було внесено зміни якими, зокрема, Орендодавцем було визначено КП “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради”.
Відповідно до п. 4.1. Договору оренди за користування об”єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розрахунок якої здійснений на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського району м. Києва, що затверджена рішенням Печерської районної у місті Києві ради № 105 від 12.06.2003р., зі змінами та доповненнями до неї, внесеними рішенням районної ради № 49 від 22.04.2004р., яка становить за перший місяць оренди 38414,67 грн., разом з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.
Згідно п. 4.1. Договору № 96 від 02.11.2007р., в редакції додаткової угоди, орендну плату за поточний місяць Орендар сплачує орендодавцю протягом 5-ти днів з моменту отримання дебітового повідомлення або рахунку-фактуру.
Крім того, на підставі розпорядження № 49702.11.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства “Печерська брама” Печерської районної у м. Києві ради (Орендодавець) та ПП “Інтер-сервіс плюс” (Орендар, Користувач) було укладено договір платного користування № 96-к (далі – Договір платного користування), згідно п. 1.1. якого КП “Печерська брама” передало, а Користувач прийняв у тимчасове користування за плату нежитлове приміщення – частину допоміжних приміщень житлового будинку: частину сходової клітини (біля основного приміщення, яке використовується під орган управління) та підвал загальною площею 24,90 кв.м. по пров. Лабораторному, 24.
При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір платного користування містить всі істотні умови, передбаченні ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, які є обов”язковими для договору оренди комунального майна, а тому вказаний договір є підстави вважати договором оренди, до якого повинні застосовуватись відповідні положення законодавства України, що регулюють правовідносини у сфері оренди та найму.
Пунктом 3.1. Договору платного користування було встановлено, що орендна плата за перший місяць складає 3 377,18 грн., разом з ПДВ, а згідно п. 3.3. цього ж Договору, плата за користування об”єктом за поточний місяць, що зазначене в його п.3.1., вноситься Користувачем до 20-го числа поточного місяця.
Як зазначав Позивач у своїх позовних вимогах, підставою його звернення до суду було те, що Відповідач порушив взяті на себе зобов”язання щодо сплати орендної плати протягом 4 (чотирьох) місяців.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, статтею 783 ЦК України передбачений вичерпний перелік наступних підстав, за наявності яких наймодавець (в даному випадку – Позивач) має право вимагати розірвання договору найму (оренди):
- наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі;
- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов”язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Що стосується невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів, то таке, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.
Більш того, як передбачалося п. 3.1.3. Договору оренди, Орендодавець має право комісійно здійснити опис майна Орендаря та звільнити об”єкт оренди, перемістивши майно Орендаря в інше приміщення в разі, коли Орендар фактично не використовує приміщення, не сплачує орендної плати та його місцезнаходження встановити неможливо.
Посилання Позивача, як на підставу розірвання в судовому порядку договору через несплату Відповідачем орендних платежів, що начеб-то передбачено умовами Договору оренди (п. 9.4.2.) є необгрунтованим, оскільки ст. 782 ЦК України чітко встановлює для таких випадків право наймодавця на відмову від договору найму.
Аналогічну правову позицію займає і Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах про розірвання договорів оренди (зокрема, Постанова Верховного Суду України від 22.02.2005р. у справі № 34/400).
Таким чином, судова колегія вважає доводи Позивача про те, що існування заборгованості по орендній платі є підставою для розірвання договорів, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і, зокрема, ст. 783 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача про розірвання договорів оренди нежитлового приміщення № 96 від 02.11.2007р. та платного користування № 96-к від 02.11.2007р., є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, вимоги Позивача про виселення Відповідача з нежитлового приміщення, яким останній користується на законних підставах, є безпідставними.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 47, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Дирекція з управліннята обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2008р. у справі № 3/270 за позовом Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради” до Приватного підприємства “Інтер-сервіс плюс” про розірвання договору оренди приміщення, розірвання договору платного користування частиною сходової клітини та виселення з нежитлового приміщення, –без змін.
2. Справу № 3/270 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.09.08 (відправлено)