КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.09.2008                                                                                           № 11/63

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача - Дучева Д.Д., довіреність № 21-122/02-6506 від 08.10.2007р

 від відповідача - ніхто не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2008

 у справі № 11/63  

 за позовом                               Антимонопольного комітету України                    м. Київ, вул. Урицького,45,

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморськіавіалінії"

                                                      м. Київ, вул. Шулявська,7,

             

                       

 про                                                  стягнення 40000,00 грн.

 Суть рішення і скарги:

Антимонопольний комітет України (далі – АКУ, Позивач, Заявник) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Середземноморські авіалінії” (далі – ТОВ “УСа”, Відповідач) про стягнення штрафу та пені в доход Державного бюджету у розмірі 40000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2008р. у справі № 11/63 в задоволенні позову АКУ було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2008р. у справі № 11/63 скасувати повністю та прийняти нове рішення про стягнення з Відповідача штрафу та пені у розмірі 40000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Заявник посилався на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення, а саме: ст.ст. 1 та 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що є підставою для скасування такого судового рішення.

Представник Відповідача, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення на його адресу ухвали суду про призначення справи до розгляду, в судове засідання так і не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв”язку з чим, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути дану справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, Антимонопольний комітет України звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Середземноморські авіалінії” про стягнення 40000 грн. і рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2008р. у справі № 11/63 в задоволенні даного позову було відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст.ст. 1 та 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визначив вимоги АКУ до ТОВ “УСа”, стосовного якого 28.01.2008р. судом було порушено справу про банкрутство, про стягнення штрафу та пені, як вимоги конкурсного кредитора до боржника, які на час розгляду даної справи в суді, у зв”язку з пропуском строку для їх пред”явлення, вважаються погашеними.

З огляду на вказані обставини, та враховуючи положення ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), згідно якої зобов”язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги Позивача до Відповідача є погашеними за законом, а тому і відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, за результатами розгляду справи № 36-26.13/51-07 АКУ було прийнято рішення за № 446-р від 30.08.2007р. “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” (далі – Рішення), яким було визнано, зокрема, що:

- дії ТОВ “УСа”, які полягають у неподанні інформації на вимогу першого заступника Голови АКУ – державного уповноваженого від 23.04.2007р. № 36-29/02-2713 у встановлений ним строк, є порушенням, передбаченим п.13 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;

- дії ТОВ “УСа”, які полягають у поданні інформації, на вимогу першого заступника Голови АКУ – державного уповноваженого від 29.05.2007р. № 36-29/02-3468, в неповному обсязі у встановлений ним строк, є порушенням, пердбаченим п. 14 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

У зв”язку із цим, як зазначається в п.п. 2 та 4 резолютивної частини Рішення, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на ТОВ “УСа” було накладено штраф в сумі 20000,00 грн. (відповідно, по 10 000,00 грн. згідно кожного рункту).

Копія зазначеного Рішення була надіслана АКУ 03.09.2007р. за вих. № 36-26/04-5752 та отримана ТОВ “УСа” 07.09.2007р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 480559.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладання штрафу.

При цьому, як стверджував Позивач, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зазначений строк сплати Відповідачем штрафу закінчився ще 07.11.2007р.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону “Про захист економічної” протягом п”яти днів з дня сплати штрафу, суб”єкт господарювання зобов”язаний надати відповідно до АКУ документи, що підтверджують сплату штрафу.

Однак, станом на день звернення з даним позовом до суду, ТОВ “УСа” документи на підтвердження сплати штрафу, встановленого Рішенням № 446-р, до АКУ не надало.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Отже, розмір пені в даному випадку, з огляду на термін прострочення сплати штрафу в розмірі 20000,00 грн. (69 днів), становить 20700 грн.

Проте, згідно ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АКУ.

Тобто, розмір пені за прострочення терміну сплати штрафу, в даному випадку, становить 20000,00 грн.

Проте вказаних обставин, як видно з матеріалів справи, не заперечував в суді першої інстанції і сам представник Відповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи АКУ стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2008р. було порушено провадження у справі №23/51-6 про банкрутство ТОВ “Українсько-Середземноморські авіалінії” та, відповідно до ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон), на весь час провадження справи про банкрутство, судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника, зупинено виконання боржником грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), а також зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов”язань та зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, як визначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, заборгованість з боку Відповідача (боржник) виникла перед Позивачем ще до порушення провадження у вказаній справі № 23/51-6 про банкрутство, який, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону, відноситься до конкурсних кредиторів, тобто – кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Оскільки Позивач звернувся з даним позовом до суду в лютому 2008 року, тобто – після порушення справи про банкрутство, а 20.02.2008р. в газеті “Голос України” за № 33 було опубліковано оголошення про порушення у справі про банкрутство Відповідача, то після такого оголошення всі кредитори, в тому числі і Позивач, незалежно від настання строку виконання зобов”язань, мали право подати заяви із грошовими вимогами до боржника згідно зі ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в межах строку, встановленого частиною 1 цієї статті Закону, тобто – протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 Закону, вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, – не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, господарський суд, встановивши факт порушення ТОВ “Українсько-Середземноморські авіалінії” законодавства про захист економічної конкуренції, зазначив про неможливість стягнення з Відповідача штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Проте зазначена правова оцінка обставин справи судом першої інстанції є помилковою.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на виконання цих зобов”язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.                                              

У розумінні названого Закону грошове зобов”язання – це зобов”язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1).

Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” податком і збором (обов”язковим платежем) визначено обов”язковий внесок до державного цільового   фонду,   здійснюваний   платниками  у  порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Види податків і зборів (обов”язкових платежів), що справляються в Україні, та їх перелік встановлено ст.ст. 13 і 14 цього Закону.

У той же час Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” визначав правові основи обмеження та попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства, тобто цей Закон не регулював відносини у сфері оподаткування.

Відтак, сума економічних санкцій, застосована АМУ на підставі України “Про захист економічної конкуренції”, не пов”язана з невиконанням чи неналежним виконанням ТОВ “Українсько-Середземноморські авіалінії” грошового або податкового зобов”язання.

З огляду на це, господарський суд безпідставно поширив на вказані санкції положення ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 05.04.2005р. у справі № 6/77 та в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 18/100.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів констатує, що вимоги АКУ про стягнення з ТОВ “Українсько-Середземноморські авіалінії” 40000,00 грн. штрафу та пені за порушення антимонопольного законодавства, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2008р. у справі № 11/63 за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Середземноморські авіалінії” про стягнення 40 000,00 грн., скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення у справі № 11/63, яким позов Антимонопольного комітету України, задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Середземноморські авіалінії” (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 7, ЄДРПОУ 30180773) в доход Державного бюджету України (УДК у Солом”янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077951, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу 21081100, символ звітності –106) 40000,00 грн. (сорок тисяч грн. 00  коп.) штрафу та пені, а також 400,00 грн. (чотириста грн. 00 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31213259700011).

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу № 11/63 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.09.08 (відправлено)