ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2013 р.Справа № 5017/2934/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Мікулі К.В.
за участю представників сторін станом на 21.02.2013 року:
від позивача: Макогон Ю.О., за довіреністю;
від відповідача: Ксьондз А.В., за довіреністю;
за участю представників сторін станом на 28.02.2013 року:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача: Гордієнко М.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол"
на рішення господарського суду Одеської області від 10 грудня 2012 року
по справі № 5017/2934/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол"
до Державного підприємства „Одеська залізниця"
про стягнення 47061,47 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача суму збитків заподіяних в результаті нестачі вантажу у розмірі 47061,47 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях на позов від 21.11.2012р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10 грудня 2012 року по справі № 5017/2934/2012 (суддя Невінгловська Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10 грудня 2012 року по справі № 5017/2934/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції позов і апеляційну скаргу вважає необґрунтованими.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 08.04.2012 р. за накладною №50201276 зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ "Концерн Стирол" (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ТОВ „ТІС-Міндобрива" (одержувач) відправлено групу з 60 вагонів, в тому числі вагони №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 з мінеральними добривами (карбамід) у кількості в вагоні №59258632 - 54500 кг, №58885393 - 59810 кг, №59259911 - 56690 кг, №59240507 - 54570 кг та в вагоні №59257451 - 55660 кг, що підтверджується залізничною накладною №50201276 від 08.04.2012р., згідно відміток якої вантаж завантажений у вагон засобами відправника насипом, вантаж запломбовано запірно-пломбувальними пристроями відправника. Також, вказані обставини підтверджуються відомістю вагонів до накладної №50201276 від 08.04.2012р.
10.04.2012 року вагони прибули на станцію Чорноморська Одеської залізниці, на якій складено акт загальної форми №5437, в якому встановлено, що при огляді вагонів №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 наявна відповідність всіх ЗПП документам відправника. При цьому, ЗПП справні та теча вантажу відсутня.
У той же день спірні вагони видано вантажоодержувачу, який в порядку, встановленому ст.133 Статуту залізниць України, передав відправнику право на пред'явлення претензії та позову ПАТ "Концерн Стирол", що підтверджується написом на зворотному боці залізничної накладної від 08.04.2012 р. №50201276.
11.04.2012 р. Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою на підставі наряду №УТЭ-1071 від 10.04.2012р. проведено експертизу 6-ти залізничних вагонів та за результатами проведення якої складено акт від 12.04.2012 р. № УТЭ-1071 в якому встановлено факт невідповідності фактичної ваги вантажу у вагонах №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 в сторону зменшення проти відомостей зазначених у перевізних документах: залізничної накладної №50201276 від 08.04.2012р., відомості вагонів.
З урахуванням норми недостачі 1,5% маси, нетто вантажу становить 10779 кг, а її вартість 47061,47 грн. виходячи із вартості вантажу 3638,36 грн. за 1 тону без урахування ПДВ, яка встановлена у довідках відправника про дійсну вартість карбаміду. Ця обставина стала підставою для звернення до суду з позовом про стягнення вартості нестачі вантажу з вантажоперевізника.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПАТ "Концерн Стирол" (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).
Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Як встановлено господарським судом, згідно акту загальної форми №5437 від 10.04.2012р., в присутності комерційного агента Дульцевої С.О. та Никифорчук О.М. було проведено огляд вагонів №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 та за результатами якого встановлено відповідність всіх ЗПП документам. Крім того, у акті загальної форми №5437 від 10.04.2012р. зазначено, що всі ЗПП справні, а теча вантажу відсутня. При цьому, у даному акті загальної форми залізницею не зазначено будь-яких відомостей щодо наявності технічних несправностей вказаних вагонів. Згідно до Правил складання актів, відповідна форма акту загальної форми складається у разі відсутності потреби у складанні комерційного акту, або акту іншої спеціальної форми.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.
Згідно листа без номеру та дати начальника комерційної служби ТОВ "Трансінвестсервіс" на ім'я начальника станції Чорноморська Сливка М.І., за ознаками недостачі вантажу у вагонах №59258632, №58885393, №59259911, №59240507, №59257451 було проведено повторне переважування вагонів та виявлено нестачу вантажу.
У зазначеному листі вказано, що при переважуванні вагонів був присутній прийомоздавальник станції Чорноморська Одеської залізниці без визначення ПІБ. Разом з тим господарським судом ця обставина обґрунтовано не прийнята до уваги в зв'язку з відсутністю підпису особи у даному документі та чіткого визначення прийомоздавальника.
12.04.2012 р. Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою України за участю представника ТОВ "Вибро-Транс" та ТОВ „ТІС-Міндобрива" складений акт експертизи №УТЭ - 1071. Колегія суддів зазначає, що ні ТОВ "Вибро-Транс" та ТОВ „ТІС-Міндобрива" не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем спірного вантажу.
У висновках акту експертизи вказано, що при огляді вагонів №59258632, №58885393, №59259911, №59240507, №59257451 встановлена можливість відкривання завантажувальних люків у вагоні та те, що на поверхні вантажу є нерівності та забруднення. Маса нетто карбаміду відповідно до таблиці склала 263200 кг. проти вказаних у залізничних документах 281230 кг. Крім того, у акті зазначено, що вагони опломбовано непошкодженим ЗПП, кількість та відтиск яких відповідали накладній №50201276 від 08.04.2012р., при цьому, наявні сліди розсипу вантажу; експертом встановлено можливість відкриття завантажувальних люків у залізничному вагоні. При огляді вантажу експертом через відкриті завантажувальні люка, встановлено, що в 4-х вагонах на поверхні вантажу наявні нерівності та сліди забруднення вантажу.
Разом з тим господарський суд дійшов до правильного висновку, що зазначений акт не може прийматись до уваги судом в якості належного доказу, оскільки дослідження експертом здійснено всупереч п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, а саме абз.2 цього пункту, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції. Така ж позиція викладена в роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року N04-5/601.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи позивачем, доказів направлення/вручення виклику начальнику станції не надано, що доводить недотримання порядку проведення експертизи, оформлений за наслідками якої без участі представника залізниці акт не може сприйматись судом як об'єктний доказ.
Колегія суддів зазначає, що акт експертизи від 09.04.2012 р. № УТЭ-1071 не визначає причину нестачі вантажу, а вказує лише на можливість відкриття люків без порушення цілісності ЗПП, та не називає момент такого відкриття, яке могло статись і перед пред'явленням вантажу до перевезення. Крім того, суд зазначає, що згідно накладної №50201276 від 08.04.2012 року, вантаж вантажоодержувачу було видано 10.04.2012, що підтверджено штемпелем в вищезазначеному документі, але експертиза, щодо нестачі вантажу у вагонах №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 була проведена лише 11.04.2012р., між тим, позивачем доказів, підтверджуючих неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" (місце проведення експертних дій) не надано.
В матеріалах справи міститься лист, вих. №609 від 19.11.2012 року, начальника станції Чорноморська Сливки М.І., адресованого начальнику відділу комерційної та вантажної роботи управління Одеської залізниці Матвєєвій О.О., з якого вбачається, що вагони №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 по відправці №50201276 Горлівка Дон.-Чорноморська Од. станцію Чорноморська прослідували без зупинки 10 квітня 2012 року в складі поїзда 2309 в 15 год. 13 хв. по 1 головній електрифікованій колії приймально-відправного парку, індексмо 4830-048-4030 в кількості 60 вагонів, вантаж карбамід призначенням на під'їзну колію ТОВ „Трансінвестсервіс". Поїзд на під'їзну колію ТОВ „ТІС" прибув 10.04.2012 року в 17 год. 25 хв. При огляді в комерційному відношенні на 20 електрифікованій колії приймально-відправного парку агентом комерційним Сімоновою О.В. разом з прийомоздавальником "ТІС"Іщенко О.С., комерційних порушень не виявлено, ЗПП в справному стані, течі вантажу немає 10.04.2012р. в 18 год. 45 хв. в товарну контору від вантажоодержувача надійшла заява про виділення прийомоздавальника вантажу та багажу для участі в перевірці маси вантажу та тари вагонів № 59258632, №58885393, №59259911, №59040507 та №59257451. Агенти комерційні Никифорчук О.М. та Дульцева С.О. додатково оглянули вагони на 20 електрифікованій колії, при огляді вагонів № 59257451 (ЗПП П602834), №59240507 (ЗПП П602827), №59259911 (ЗПП П602872), №58885393 (ЗПП П602891), №59258632 (ЗПП П602805) встановлено, що ЗПП відправника справні, виконують свої функції, номери ЗПП відповідають номерам вказаним в перевізному документі, течі вантажу нема. Складено акт загальної форми №5437 від 10.04.2012р, акт підписали агенти комерційний Никифорчук О.М., Дульцева С.О, На підставі п. 12, 15 "Правил видачі вантажу" видача вантажу на станціях призначення, якщо вантажі прибули в справних вагонах, контейнерах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправників, проводиться без участі залізниці. Вантажоодержувачу було відмовлено в комісійній видачі вантажу та видачі комерційного акту. Вагони подані під вивантаження згідно пам'ятки про подавання № 1694 10.04.2012р. в 16 год. 00 хв. Пам'ятка про забирання вагонів №3408 від 11.04.2012р. Скарга від ТОВ „ТІС-Міндобрива" не надходила.
Таким чином господарським судом встановлено та ніяким чином не спростовано позивачем, що вагони №59258632, №58885393, №59259911, №59240507 та №59257451 до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці прибули 10.04.2012 в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, що відповідали документу відправника. Фактично ЗПП відправника справне, теча вантажу відсутня.
Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. . В Постановах ВГСУ по справах №5017/919/2012 від 30 серпня 2012 року та №5017/739/2012 від 30 серпня 2012 року між ПАТ „Стирол" та Одеська залізниця" про стягнення сум нестач є посилання на вирішення спорів відповідно до ст.111 Статуту залізниць України.
Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що залізницею було доставлено до станції призначення та видано вантаж, на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, згідно якої на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу (для вантажів у контейнерах) лише у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак нестачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Між тим, позивачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу як і наявності самої втрати.
Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол", Донецька обл., м. Горлівка, на рішення господарського суду Одеської області від 10 грудня 2012 року по справі № 5017/2934/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 05 березня 2013 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов